День слов’янської писемності та культури
Усне мовлення всіх народностей слов’ян колись було єдиним, і відрізнялося тільки діалектами. Загалом мешканці європейського сходу легко розуміли один одного, проте своєї письмової системи у них не було, а спроби пристосувати до фонетичного складу мови латинський чи грецький алфавіт не мали успіху. Отримати свою абетку нашим предкам вдалося завдяки двом братам з Візантії, які жили в далекому IX столітті — Кирилу й Мефодію. Крім алфавіту, вони подарували нашим народам переклад основних християнських священних текстів.24 травня є для народів Східної Європи святом — Днем слов’янської писемності й культури. Ця подія має прямий стосунок до рівноапостольних братів, яким віддають шану в цей день.
ласна писемність є важливою умовою формування кожної нації, ознакою самоідентифікації народу, що сприяє відчуттю його єдності. Писемність і мова дуже тісно пов’язані й піддаються взаємному впливу — наприклад, будь-яку мову неможливо вивчити досконало без письмових джерел. Також важко уявити без писемності розвиток наук, особливо точних, де важливі записи й розрахунки.
Книги на рідній мові — ще одна перевага національної писемності, адже завдяки їм ми можемо отримати знання не лише про свій народ, а й про увесь світ. Ніщо не здатне так розширити світогляд людини, як книги, що передають інформацію в сталому вигляді, без спотворення, як це неминуче буває з усними джерелами.
Раніше писемність мала ще й значення мистецтва — при погляді на старовинні слов’янські книги неможливо не помітити естетичну привабливість рукописного шрифту. На жаль, в сучасному житті каліграфії вже не приділяється стільки уваги, і письмо зводиться лише до утилітарного значення.
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні