A
A
A
16 травня відійшов у вічність легендарний і геніальний Л. Дутківський
У соцмережах буковинці висловлюють щирий біль від втрати талановитого засновника ВІА «Смерічка».
Дмитро та Назарій Яремчуки:
«Сьогодні відійшов у вічність Левко Тарасович Дутківський. Він був і завжди залишиться людиною багатьох талантів в історії української пісні – композитор, народний артист України, засновник ВІА «Смерічка». Завдяки йому, його творчим та організаційним здібностям, ансамбль «Смерічка» здобув шалену популярність на теренах тоді ще СРСР і українська пісня потужно заявила про себе і продовжує лунати по сьогоднішній день.
Його доля тісно переплелася з долею нашого тата, а також нашої мами. Свого часу він їх познайомив. Світла вічна пам’ять і Царство Небесне».
Павло Дворський:
«Сумує рідна Україна, гори Карпати, дорогі серцю Кути, плачуть гуцульські цимбали за геніальним Маестро Левком Дутківським і просять у Господа для нього Царство небесне… Світла і Вічна пам’ять тобі славний побратиме, великий Українцю… Твої пісні будуть завжди поміж нас, Україна пам’ятатиме Левка Дутківського…».
Михайло Маслій:
«У рідних Чернівцях, які так оспівував і якими так гордився, в кардіологічному центрі, після перенесеного інфаркту і коронавірусу, 16 травня воєнного 2023 року близько 20 години помер один із основоположників української естрадної пісні, великий вчитель, композитор, музикант і стратег Левко Дутківський. До 80 повних літ додалося лише 37 мучених і хворобливих днів. Легенда української естради, засновник славнозвісного на весь світ ВІА «Смерічка»…
У новорічну ніч 1967 року Левко Тарасович відчув Господнє призначення і з цієї дороги не схибив ніколи – «Треба співати не чуже, а своє рідне, українське».
У житті мав дане йому Богом щастя: створити славнозвісний, не схожий на будь-який інший колектив, ансамбль «Смерічка» та, знайшовши нову музичну хвилю, визначити його творче спрямування. Саме він підхопив європейську хвилю біг-біту в далекому 1966 році в невеличкому буковинському районному містечку Вижниці і перший почав поєднувати тогочасні ритми, гармонію поп- та рок-музики з народним гуцульським, буковинським, загальноукраїнським мелосом і фольклором, виробляючи таким чином свій власний стиль, створивши високопрофесійний колектив, на який рівнялися, в якого вчилися. З всесоюзного радіо- і телеефіру звучала українська пісня у виконанні «Смерічки» (тоді ще самодіяльного колективу Вижницького районного Будинку культури). Майже не маючи ніякої інформації з-за кордону і досвіду, Левко зміг пройти тими ж шляхами, що й легендарні світові рок-групи. Саме Левко Тарасович навчив співати і вивів на найвищий рівень виконавської майстерності таких самородків, як Василь Зінкевич і Назарій Яремчук. Володя Івасюк теж називав Левка своїм вчителем, перші свої твори довірив «Смерічці». Та й перші кроки на естраді Софії Ротару тісно пов’язані з Левком Дутківським. Він, автор пісень «Незрівнянний світ краси», «У Карпатах ходить осінь», «Горянка», «Сніжинки падають», «Матіоли цвіт», «Черешневий гай», «Якщо любиш, кохай», усе вище піднімаючи своїх учнів, постійно залишався в тіні.
«Завжди щиро радів успіхам своїх друзів, – зізнавався Левко Тарасович. – Найбільшою насолодою для мене було – спостерігати, як поставлену мною музично і режисерськи концертну програму «Смерічки» захоплено і щиро, зі сльозами на очах, сприймав глядач… Звання заслуженого артиста отримав пізніше від своїх учнів Василя Зінкевича і Назарія Яремчука. І народним став набагато пізніше від них. Тренери завжди за кулісами, в тіні. Тим більше, що нагороди і регалії мене ніколи не цікавили. Швидко плине час, але я завжди відчуваю відсутність Назарія Яремчука, Володі Івасюка… Їх не замінить ніхто. Як ніхто не замінить дуету Яремчук-Зінкевич.
Ми всі зустрілися у потрібний час у потрібному місці: Володя Івасюк, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Алла Дутковська і я».
Хоч і не настільки відомий і популярний, як на те заслуговував, але відвертий, щирий і щасливий з іскорками в очах і з любов’ю до друзів-побратимів. Залишався таким до останнього земного дня.
Новини Чернівецької області