Основною метою адаптації є створення сприятливого середовища
A
A
A
Адаптація дітей з особливими освітніми потребами в сучасному житті є надзвичайно актуальною
З огляду на швидкий технологічний прогрес, соціальні зміни і зростаючі вимоги суспільства, інклюзивна освіта стає дедалі важливішою для забезпечення рівних можливостей і повноцінного розвитку кожної дитини, незалежно від її особливостей. Основною метою адаптації є створення сприятливого середовища, яке забезпечує доступність та індивідуалізацію навчання. Уже сьогодні діти з такими потребами мають більше перспектив для отримання якісної освіти, ніж коли-небудь раніше.
Як найкраще забезпечити навчання
За даними ВООЗ, 2019 року люди з інвалідністю становили 10% населення Землі, з них 120 млн – діти та підлітки. В Україні – понад 150 тисяч таких дітей. І цей показник щорічно зростає. Тому важливим завданням кожної держави є успішна соціалізація дітей з особливими соціокультурними та соціоадаптаційними труднощами.
– Це стане неможливим без активної участі закладів освіти, де особливі діти матимуть безліч зразків для наслідування, як з боку дорослих, так і з боку здорових дітей, які першою чергою є для них прикладом, так само як і діти з інвалідністю є прикладом для здорових дітей. Саме завдяки безмежній щирій радості та щастю на дитячому обличчі від вперше зроблених самостійно кількох кроків, намальованого малюнка, побудованого будиночка з кубиків, складеної картинки з частин, здорові діти мають можливість усвідомити цінність власних, таких простих, на перший погляд, можливостей, кожну мить життя, – розповідає психологиня Олена Корнич, яка працювала у центрі реабілітації, та має досвід роботи з такими дітьми.
Пані Олена вважає, що «найкраще середовище для адаптації тільки у звичайних школах, адже для особливих діток передбачені асистенти-педагоги, які супроводжують, надають підтримку згідно з потребою, і, щонайважливіше, розуміють та допомагають. Діти з особливими освітніми потребами мають перебувати в середовищі здорових дітей, але сам навчальний процес має відбуватися інакше. Якщо у звичайних дітей урок триває 40 хвилин, то для діток з інвалідністю, через посилену виснажливість психічної діяльності, достатньо 15-20 хвилин. Якщо поглянути глибше, у школах мають бути умови для відпочинку, де діти матимуть можливість послухати музику, погратися, залишити допоміжний засіб пересування тощо. Адже для особливих діток те, що просте для нас, є дуже складним.
Безперечно, не останнє значення має фінансовий чинник, тому в нинішніх економічних умовах велика надія на доброчинців, благодійників, на кожну людину, яка хоче допомогти. Зараз, на щастя, працюють у цьому напрямку міжнародні організації.
– Діти часом бувають дуже жорстокі, тому шкільні психологи зобовʼязані працювати зі здоровими дітьми. Мають проводитись тренінги, які дадуть їм можливість відчути всю велич та важливість допомоги дітям з особливими освітніми потребами. Наприклад, що б відчув кожен, коли треба зі зав’язаними очима пройти поміж парт у класі? Які відчуття з’являться, якщо хтось візьме тебе за руку і проведе?
Тренінги покликані допомогти здоровим дітям зрозуміти, наскільки особливим дітям важко адаптуватися у звичному для нас середовищі, з якими труднощами вони зустрічаються щодня, та якою цінною може бути звичайна маленька допомога. Водночас усвідомлюється вся гіркота сміху, ігнорування.
Як адаптуються діти у навчальних закладах
– Основана задача – це їхня соціалізація, це їхня підготовка до дорослого життя. У школі вони можуть здобути навички спілкування з дорослими та однолітками, – розповідає директор Чернівецького ліцею №20 Віктор Томяк. – Наразі у нас навчається одна дитина з вадами опорно-рухового апарату і для неї є актуальним безбарʼєрність та доступність. Саме для них споруджено пандуси, обладнана спеціально туалетна кімната, створено інклюзивний клас, підібрано та створено програму, де є психолог, логопед, лікувально-оздоровча реабілітація та фізкультура. На жаль, ми не маємо фахівців, методик та спеціальних підручників, які могли б надати цим діткам кваліфіковану, медичну, фізкультурну підготовку, проте ми вчимося та проходимо різні курси.
Дитині на візку важко пересуватись поверхами і це є проблемою. Це питання піднімалось неодноразово, аби був ліфт, яким можна було полегшити пересування. Проте наразі навчається лише одна дитина, а можливо через рік-два таких дітей в цій школі вже не буде, тоді виникає питання чи буде це доречно облаштовувати.
Як розповідає мама дівчинки з інвалідністю пані Оксана, наразі часткову допомогу на дитину надають соціальні служби. На операції (у Марічки, так звати дівчинку, їх було 6 – авт.) допомагають збирати волонтери та добрі люди.
– Так, є у нас державні виплати розміром мінімальної заробітної плати, але цього не вистачає. І поки сам собі не допоможеш, ніхто не допоможе, – констатує пані Оксана.
Насправді, таким діткам дуже важко адаптуватись в сучасних реаліях життя, і головним для них є підтримка їхніх рідних та близьких. Дуже важливо, щоби суспільство, в якому живуть діти з особливими потребами, стимулювало їхню самостійність, розвиток для подальшого самостійного життя. Незважаючи на безліч викликів та випробувань, через які їм доводиться проходити щодня, вони також досягаюсь успіхів у багатьох сферах життєдіяльності та подають приклад, як радіти життєвим дрібницям.
Ірина СВІТАН
Новини Чернівецької області