Руслана Бабух: Виклики перед освітою великі, тому й зусилля педагогів максимальні

Спровокована російською федерацією війна докорінно вплинула на якість освіти українських школярів. Через вимушену внутрішню міграцію чимало учнів почали навчатися онлайн, але через перебої з постачанням електроенергії втратили можливість здобувати знання системно. Крім того, тисячі дітей разом із батьками, рятуючись від бомбардувань і ймовірної окупації, були вимушені покинути Україну в пошуках безпеки й, звісно, стикнулися із мовним бар’єром. Загалом, війна має значно негативний вплив на освіту, проте з відповідними зусиллями та підтримкою можна зменшити ці наслідки й допомогти дітям у майбутньому.

Як вдається в цих умовах організовувати навчальний процес? Чи виникли перешкоди у нормальному функціонуванні школи? З цих запитань ми й розпочали розмову з учителькою-методисткою вищої категорії, директоркою Чернівецького ліцею №12 «Ювілейний» Русланою БАБУХ.

Освіта повинна бути доступною

– Міграція під час війни та нерівність можливостей для доступу до освіти, погодьтеся, можуть призвести до виключення частини дітей із навчального процесу. То як вам, пані Руслано, вдається у вашому ліцеї адаптувати здобувачів освіти до нових умов?

– Якісна освіта навіть під час війни повинна бути доступною для всіх дітей, незалежно від їх соціального статусу та релігійної приналежності. Суттєве обмеження можливості дітей фізично відвідувати школу підштовхує освітян до пошуку нових форматів навчання, що мають забезпечити рівний доступ до освіти. Особливих перешкод в організації навчального процесу нині немає, якщо професійно підходити до справи. Для здобувачів освіти створено кілька форм навчання, зокрема дистанційна, індивідуальна, сімейна, синхронна, екстернат… За останні кілька років наша держава зробила величезний прорив у галузі цифровізації та діджиталізації, і, як наслідок, можливості онлайн освіти стали, без перебільшення, величезними. Для багатьох українських дітей під час війни дистанційне навчання – єдина можливість здобувати безпечну освіту. Якщо говорити про виклики, то вони є завжди. Але їх можна звести до мінімуму, якщо дотримуватися законодавчої бази, командної роботи у прийнятті рішень… За рік війни 112 наших ліцеїстів разом із батьками тимчасово виїхали за кордон – в Іспанію, Італію, Америку, Німеччину, чимало з них нині живуть у Польщі. Вони, до речі, не переривали навчального процесу, а здобувають освіту дистанційно. Натомість до нашого ліцею приїхало навчатися 89 дітей внутрішньо переміщених осіб з Кремінної, Маріуполя, Харкова, Херсона… Наприклад, до нас приїхав Богдан Любар із міста Кремінна. Закінчив дев’ятий клас, одержав документ про базову освіту і разом з батьками виїхав до Києва. Сім’я спробувала адаптуватися у столиці, але це не вийшло, тому повернулася назад до Чернівців. Зараз Богдан продовжує успішно навчатися у 10 класі.

– Ваш ліцей прийняв на навчання майже 90 дітей ВПО. Чим привабив їх навчальний заклад?

– Справа в тому, що в нашому ліцеї від 26 лютого і до 3 вересня 2022 року тимчасово мешкала майже сотня внутрішньо переміщених осіб із своїми дітьми. Люди спали на матрацах. Щоправда, невдовзі благодійний фонд «ЮКОН» Михайла Шкурея для переселенців надав 25 ліжок. Поволі створювали пристойні умови для тимчасового проживання, а дітей тим часом розподілили по класах і разом із нашими ліцеїстами вони здобували знання. Протягом всього періоду перебування переселенців у ліцеї громадські та релігійні організації допомагали продуктами харчування, одягом, предметами першої необхідності. Без них, звісно, ми не змогли б організувати їх утримання на високому рівні.

– І все ж, за висновками фахівців, рівень знань у дітей за рік-два дещо знизився. Як не допустити продовження цієї негативної тенденції?

– Можу запевнити, що здобувачі освіти тягнуться до знань. Наприклад, 80 відсотків випускників нашого ліцею вступають до вищих навчальних закладів. Це достойний показник. Маємо чимало переможців обласних і всеукраїнських олімпіад з різних предметів. Ось і зараз учні десятого класу готуються до всеукраїнського турніру з історії. Сподіваюся, що будемо в призерах і принесемо славу нашому ліцею та місту. З нагоди відзначення Дня Гідності та Свободи премією імені Героїв Небесної Сотні нагородили нашу ученицю Анісію Міхєєву, яка бере активну участь в екологічних заходах та конкурсах. Ми пишаємося Анастасією Савкою, яка отримала 200 балів за результатами НТМ (ЗНО) з історії України. Це завдяки нашим викладачам, які докладають максимум зусиль, щоб наші ліцеїсти відмінно освоювали знання. До речі, з нагоди Дня працівника освіти одного з кращих педагогів ліцею Анжелу Карімову нагородили нагрудним знаком «Василь Сухомлинський».

Ліцеїсти створили «Абетку незламності»

– Ваші ліцеїсти доволі активні, про їхні акції часто можна читати в соціальних мережах. Чим стимулюєте їх, пані Руслано?

– Нині час такий, що залишатися байдужим до того, що довкола відбувається, неможливо. Викладачі ліцею проводять активну патріотично-виховну роботу на підтримку ЗСУ. Створили «Абетку незламності». На кожну літеру «Абетки» підготували патріотичний вірш. Планується провести фестиваль патріотичної пісні. Допомагаємо волонтерам: фінансово, матеріально. До дня української писемності та мови провели низку заходів: учні 8-А класу взяли участь у флешмобі «Мова нас єднає», учні 6-А класу виготовили лепбук «Наше диво калинове – українська рідна мова», учні 8-А класу провели інтерактивну гру «Мово моя рідна, мово солов’їна», учні 7-Б класу взяли участь у патріотичній грі «Пароль «Паляниця». Тут можна ще також згадати патріотичну акцію до Дня вишиванки «Вишиванка єднає» за участі дітей-переселенців. Їм, до слова, подарували вишиті сорочки. А ще яскраво відбувся флешмоб «Хустку одягаю – Перемогу закликаю».

– Як долучається колектив ліцею до підтримки Збройних сил України?

– З перших днів війни колектив нашого ліцею всіляко підтримує наших військових. Зокрема провели благодійний ярмарок зі збору коштів на придбання дрона. Спільними зусиллями зібрали 12057 гривень. Крім того, провели благодійну акцію «Від буковинців нашим захисникам», завдяки якій передали військовим теплі речі, солодощі. Нещодавно тривала акція «Смаколики для наших захисників». З допомогою батьків, вчителів та учнів ліцею захисникам зібрали 7 кілограмів цукерок, понад 5 – печива, 50 пачок чаю і 15 пачок кави. А ще понад 100 пар теплих шкарпеток, засоби особистої гігієни, близько 100 банок різної консервації. 11-Б клас переказав кошти для військової частини, де служить наш земляк Андрій Гречанюк. Також у ліцеї проходила акція зі збору книг для дітей з деокупованих територій.

– Жорстока війна забрала життя у кількох випускників вашого навчального закладу. Як плануєте вшановувати пам’ять героїв.

– Втрати, на жаль, є. Це дуже болюча тема. Щодня о 9-ій ранку в ліцеї проводиться хвилина мовчання. Загиблому під час АТО Леоніду П’ятихачному встановили меморіальну дошка на фасаді. Виділили куточок у ліцеї, де облаштуємо музей пам’яті героїв сучасної війни. У жорстоких боях загинули випускник 2010 року Олександр Горюк, 2011-го – Володя Торогой. Віддав життя за нашу незалежність випускник 2015-го Олексій Лозовський.

Фінансова автономія

– В освітніх закладах краю адаптується принцип фінансової автономії. Чи допомагає нововведення в роботі керівника, пані Руслано?

– Ми перший рік працюємо за принципом фінансової автономії. Крім того, ще й на академічній автономії. Це дозволяє вчителю і закладу обирати програми, профілі. Фінансова автономія – це незвично поки що, та завдяки згуртованій команді успішно працюємо. Намагаємося спрямовувати кошти на забезпечення безпеки освітнього середовища. Тісно співпрацюємо з міським управлінням освіти. За потреби пишемо їм листи, клопотання на виділення коштів. В ліцеї працює тривожна кнопка, камери відеоспостереження, укладені договори із охоронними структурами. Наприклад, просили кошти на утримання працівника охорони в другий корпус ліцею, оскільки певний час його утримання фінансували батьки. Питання вирішилося. Інший випадок – 14 серпня обвалилася стеля в одному з приміщень. А у нас не було коштів на аварійні роботи. Тож нам виділили їх. Хоч часу роботи у фінансовій автономії минуло мало, та переваги маємо великі. Завдяки цій системі вдалося замінити старі дерев’яні вікна на металопластикові. Поміняли двері по периметру. Зробили запасні виходи. Автономне фінансування дало право вибору у харчуванні дітей. Якщо раніше було обмежене число постачальників харчування, то зараз є вибір партнерів, які можуть калорійно харчувати ліцеїстів. Крім того, воно дозволяє стимулювати матеріально персонал.

– А чи допомагають ліцею батьки, спонсори, благодійні організації, пані Руслано?

– Звичайно. І ми дуже вдячні їм за це. Приміром, благодійний фонд «Буковина» подарував нам установку десятиступеневої очистки води. Це дуже доречно, бо дітям доводиться під час повітряних тривог ховатися у сховищі. У такі моменти рівень адреналіну у дітей підвищується й вони хочуть пити. Це зручно, бо діти вже не бігають у пошуках пляшки води. Зрештою це і небезпечно під час повітряної тривоги. А ще згаданий вже мною благодійний фонд Михайла Шкурея подарував нам ноутбуки для дітей ВПО та дітей із малозабезпечених родин. Ось так спільно ми й стараємося, щоб ліцеїсти якнайповніше опановували знання у безпечних умовах.

Анатолій ІСАК

   
Новини Чернівецької області