«Складно говорити про серйозні інвестиції без безпеки»: Павло Шеремета про економічний розвиток України

Учора, 21 лютого, в просторі «Belle Vue» відбулася публічна дискусія з Павлом Шереметою, міністром економіки України у 2014 році та засновником Києво-Могилянської бізнес-школи. Модерувала подію книжкова оглядачка та викладачка Лілія Шутяк.

У межах дискусії обговорювали роль інновацій під час війни, їхню важливість для стійкости країни та післявоєнної відбудови. А також – важливість взаємодії України із західними сусідами в контексті економічного зростання та інтеграції в ЄС і НАТО.

Якою повинна бути економічна стратегія України 

Павло Шеремета виділив чотири компоненти економічного розвитку.

 – Серед зовнішніх компонентів – земля, нам критично важливо відвоювати нашу територію. Будь-яка окупація землі – це мінус у показниках внутрішнього валового продукту. Між іншим, тут є парадокс, що на Заході навіть не вказують цей факт, бо вони звикли до принципу непорушности кордонів. Відповідно ця тема була закрита ще після Другої світової.

Друге – праця. Тут головним питанням є повернення наших біженців. Для цього потрібна економічна свобода. Це дасть можливість створювати нові підприємства, масштабувати їх, а значить – створювати робочі місця та магнетизувати людей.

Третє – капітал та інвестиції. Це тема заощаджень, про що мало говорять в Україні.

Четверте – інновації та підприємництво. Інакше кажучи, продуктивність.

Роль уряду і місцевого самоврядування також полягає в тому, аби допомогти особам і підприємствам створювати інновації та підвищувати продуктивність, каже економіст.

Тут він погоджується з думкою австрійського та американського економіста Йозефа Шумпетера, що потрібно забезпечити динамічність економіки, а отже, старі галузі повинні «вмирати». Цей процес потрібно стимулювати.

– Це дуже складно. Я бачив дуже багато старих галузей у своєму кабінеті в Міністерстві економіки, значно більше, ніж нових. Це факт із життя: старі галузі об’ємніші, краще організовані, в них сильніше лобі та більше грошей.

Бажання і прагнення окупантів відновити цю стару велич, у баченні Шеремети, – безперспективні. Вони перебувають на неправильному боці історії.

Безпека та економічна свобода як головні умови повернення молоді

– Після перемоги держава у співпраці зі світом повинна гарантувати безпеку. Тому що складно говорити про будь-які серйозні інвестиції без безпеки. Якщо їх не буде – не буде робочих місць. Відповідно, молодь не буде повертатися. Друге (те, що нам складно дається) – економічна свобода. Це дозволить повністю запустити двигун українського підприємництва та залучати інвестиції. 

На думку Шеремети, Україні вкрай необхідно мати більший ВВП на душу населення, ніж у росії. Тільки так можна фінансувати пропорційний військовий бюджет. 

– Ми зараз досягаємо цього через допомогу світу, яку нам почали надавати через негайність та невідворотність.

«Якщо ви не допоможете нам зараз, ми помремо», – і тому треба просити зараз: танки, літаки, амуніцію – зараз. За іншого розвитку подій ця негайність та невідворотність можуть знизитися, і я хвилююся за те, чим тоді змусити Шольца та йому подібних ухвалювати ті рішення, які зараз під страшенним тиском вони ледве ухвалюють.

Про важливість зв’язків із країнами-сусідами

– У Європі хочуть цінувати, що ми також пройшли цей шлях творчого руйнування, реальної лібералізації, приватизації та очищення.

За словами Шеремети, вирішення цих проблем, яке дає зростання ВВП, як у країнах Центральної та Східної Європи, є своєрідною гігієною. Вищим пілотажем вважають вихід із «пастки» середнього доходу. 

– Вийти з 3 тисяч доларів на душу населення, як було до війни, на 12 тисяч, як у Центральній і Східній Європі, – це арифметика. Дайте економічну свободу, конкуренцію та можливість підприємству розвиватися – і ВВП зросте. Але 12 тисяч уже нікого не вражають. Якщо говоримо про Ірландію – це 60 тисяч, Сингапур – 70 тисяч, США – 50-60 тисяч, Словенію – 30 тисяч, Польщу – 20 тисяч… Це буде складна проблема, бо там уже точно входять інновації, підприємництво, стратегія «Блакитного океану» та інші просунуті речі. Ми поки що займаємося гігієною.

У цьому контексті пан Павло виділив горизонтальні зв’язки для підтримки інновацій та інвестицій. Наприклад, як Львів – Польща, Буковина – Румунія, Закарпаття – Угорщина та Словаччина. Також він не скасовує роль США, Німеччини, Британії та Франції у цих зв’язках. 

Під час дискусії усі охочі мали можливість поставити свої запитання. Зокрема, порушували теми облігацій, масштабування бізнесу, фінансової грамотности та вікна можливостей післявоєнної України.

Фото Ігоря Константинюка

Західна Україна

Інформує: Shpalta.media