Покрова Пресвятої Богородиці

Для українців, крім релігійної складової, день Покрови традиційно пов’язаний з народними звичаями та прикметами. А ще 14 жовтня вважається професійним святом воїнів, зокрема, козаків, які завдячують Богородиці захистом від ворожих куль у бою.

В далекі часи, коли центром християнської віри був Константинополь, знаходилося чимало охочих завоювати це багате й величне місто. Столиця Візантії пережила кілька тривалих та жорстоких ворожих облог, одна з яких сталася у 910 році – тоді Константинополь оточило потужне військо сарацинів. Оборонний ресурс вже було вичерпано, і мешканцям міста залишалося сподіватися лише на допомогу небесних сил. Налякані люди зібралися у головній церкві – Влахернському храмі на всенощну службу (саме в цьому храмі зберігалися як святині риза та пояс Божої Матері).

Серед зібрання парафіян був юродивий на ім’я Андрій, який жив на вулиці, завжди ходив босоніж та мав всього одну сорочку. Раніше чоловік був рабом, але вивчив Біблію, і господар відпустив його на волю. Андрій прославляв Христа, роздавав іншим нужденним всі гроші, які отримував як милостиню, нічого не залишаючи собі. Тому люди вважали чоловіка божевільним і часто глузували з нього, а він смиренно терпів усі знущання.

Мабуть, за таку самопожертву Бог наділив юродивого даром прозорливості, адже серед усієї юрби тільки Андрій та його учень Єпіфаній о четвертій годині ранку побачили справжнє диво. Під склепінням Влахернського храму просто в повітрі з’явилася Богородиця, а поруч з нею – Іоанн Хреститель та Іоанн Богослов. Підійшовши до вівтаря, Божа Матір схилилася в молитві, а потім зняла з голови омофор (накидку) і ніби накрила ним всіх присутніх у храмі.

Коли служба закінчилася, видіння Богородиці зникло, але над людьми немов залишилася її невидима благодать – вони раптом перестали тривожитися і відчули себе захищеними. Наступними днями сарацинське військо без видимої причини зняло облогу й залишило Константинополь у спокої.

Цю подію у Влахернському храмі описує лише одне історичне джерело – «Житіє Андрія Юродивого», яке має близько 100 різних варіантів. Вони написані в період між кінцем X століття та серединою XVII – го, але в жодному не вказано конкретної дати видіння. Лише в одній з редакцій зазначено, що Божа Матір з’явилася в храмі у неділю.

Можна вважати це диво реальністю або тільки красивою легендою, але явлення Богородиці у Влахернському храмі увійшла до історії християнства, і віруючі не мають сумніву в тому, що Цариця Небесна, як часто називають Божу Матір, завжди опікується людством та прагне для нас мирного життя.

До українців свято Покрови Пресвятої Богородиці прийшло після хрещення Київської Русі. Існує кілька версій щодо того, хто саме з правителів вперше повелів відзначати свято. Цю роль приписують кільком князям – Ярославу Мудрому, Володимиру Мономаху та Андрію Боголюбському (останній збудував кілька відомих храмів, присвячених Покрові). В будь – якому разі, Покрову наші предки почали святкувати не пізніше XI – XII століття, про що свідчать давні літописи.

Проте навіть до християнства середина жовтня була для слов’ян визначальною порою. Язичники відзначали її як період повороту природи до зими, коли земля обов’язково вкривається опалим листям або снігом. До цього часу польові роботи завершувалися, врожай вже зберігався у коморах, і наставав особливий сезон, коли прийнято було засилати сватів та справляти весілля.

Існував і культ божеств жіночої статі – Баби – Праматері, Лади – матері та Діви – Богині.

Їх називали «рожаницями» і «берегинями», у них просили захисту від злих духів, врожаю та життєвої сили. Природно, що в християнстві риси цих богинь успадкувала Богородиця.

Оскільки явлення Божої Матері в храмі Константинополя відбулося в період бойових дій, свято Покрови має особливу шану в середовищі військових та в їхніх родинах. Матері й дружини воїнів здавна звертаються з молитвою до Пресвятій Богородиці, щоб вона захистила життя і здоров’я їхніх синів та чоловіків на полі бою.

Своєю головною заступницею вважали Богородицю запорізькі козаки, тому ікони з її зображенням шанували найбільше. Також січовики збудували багато церков, присвячених Покрові, і перед кожним бойовим походом відвідували Божественну літургію та просили Божу Матір про допомогу. Покрова була для козаків особливою подією ще й тому, що саме цього дня вони обирали нового Січового отамана.

Важливим днем для нашого війська Покрова залишилася й надалі. Наприклад, 14 жовтня 1942 року було створено УПА. А в 1999 році указом Президента було встановлено День українського козацтва, який відзначається в день Покрови Пресвятої Богородиці. Відтоді ми вшановуємо роль українських козаків у здобутті національної державності. Останнім часом 14 жовтня святкуємо ще одну подію – День захисника України, який є державним святом та офіційним вихідним.

Як і в кожне релігійне свято, віруючі на Покрову передусім відвідують церкву, щоб поставити свічку, відстояти службу і звернутися до Божої Матері з молитвою. Зазвичай молоді дівчата просять у Богородиці щасливого заміжжя, старші люди – заступництва для своїх родин, зцілення від хвороб, матеріального благополуччя. Вважається, що щире звернення до Цариці Небесної в день Покрови дає людині захист на цілий рік.

В народі є прикмета, що добро, зроблене цього дня, завжди повертається сторицею.

Тому на Покрову багато людей намагаються допомогти бідним та недужим. Раніше чоловіки в українських селах безкоштовно допомагали по господарству вдовам або сиротам, а жінки пригощали обідом незаможних односельчан. Доречно проявити християнське милосердя і нам, адже навкруги багато людей, які його потребують.

Щодо кулінарних традицій Покрови, то одна з них – млинці, які обов’язково готує кожна господиня. Млинці приваблюють багатство й добробут в оселю, а також задобрюють домовика. А оскільки Покрова ще й козацьке свято, зазвичай на столі є куліш та інші національні страви. Смачні наїдки цього дня взагалі дуже доречні, адже на Покрову Пресвятої Богородиці прийнято ходити в гості та приймати гостей.

Покрова Пресвятої Богородиці не належить до переліку так званих «дванадесятих», тобто найважливіших з погляду церкви подій, проте в народі це свято є одним з найулюбленіших. Можливо, це пояснюється тим, що в образі Божої Матері ми загалом вбачаємо земну жінку, якій довелося пережити чимало бід, найбільшою з яких стала втрата сина. Тому саме материнської турботи й допомоги чекають люди від Богородиці, а ще — розуміння й прощення, адже саме ці риси властиві усім матерям.

Хоч на побутовому рівні свято Покрови віщує холоди, проте воно не позбавлене певної чарівності, яку дарує відчуття тепла й затишку рідного дому, особливо коли за вікном вітряно, дощить чи навіть пролітає перший сніг. До того ж Покрова ніколи не припадає на період посту, тому в цей день приємно зібратися за широким столом з рідними та друзями. Святкового настрою додають нам овочі та фрукти нового врожаю, м’ясні й молочні страви, домашня випічка.

Людям, які працюють в сільському господарстві, свято Покрови обіцяє початок бажаного відпочинку від напруженої роботи на полі, на городі та в садку. Для дівчат та юнаків, які планують одруження, це особливо бажане свято, адже в Україні часто віддають шану давній традиції, призначаючи весілля після Покрови.

Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні