Н. Петровська: Пізнє звертання до фахівця призводить до інвалідності

Кількість хворих з порушенням зору в світі неухильно зростає. Серед важких інвалідизуючих офтальмологічних захворювань особливе місце посідає глаукома, що пов’язано з важкістю захворювання, незворотнім зниженням зорових функцій, складністю лікування, високим рівнем інвалідності та зниженням працездатності, тому система надання медичної допомоги даній категорії хворих потребує вдосконалення. Саме з цих та інших питань Європейська асоціація офтальмологів щорічно проводить в різних країнах Євросоюзу навчальні семінари. Днями із Європейського конгресу катарактальних та рефракційних хірургів (ESCRS), що проводився в італійському місті Мілан, повернулися лікарі-офтальмологи.

Чим було викликане таке поважне зібрання? Що вдалося почерпнути під час проведення конгресу? На ці та інші запитання нашому кореспонденту відповіла начальник офтальмологічного підрозділу КП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» Надія ПЕТРОВСЬКА.

Україні на конгресі присвятили цілий день

– Відомо, що Буковина належить до областей з високим рівнем надання офтальмологічної допомоги населенню, але зростання поширеності захворювань, інвалідності населення похилого віку створює нові виклики. Яку користь приносять подібні семінари для лікарів вашого профілю, пані Надіє?

– Європейський конгрес рефракційних та катарактальних хірургів – це щорічне зібрання практикуючих лікарів, які займаються лікуванням катаракти, глаукоми, аномалії рефракцій. Від нашого підрозділу в конгресі взяли участь практично всі лікарки-хірургині та медики-чоловіки, котрі вже вибули з призивного віку. Маю висловити велику подяку організаторам – Європейській асоціації офтальмологів, які у порядку виключення зробили реєстрацію українських делегацій безкоштовною. Тому була можливість поїхати на конгрес більшою групою медичних працівників. Між іншим, їхали на навчання лікарі не тільки з обласної лікарні, але й із приватних клінік. Зокрема від Центру відновлення зору на чолі із його керівником Анатолієм Соввою. З Європейської асоціації офтальмологів від початку війни ми були на постійному контакті. Отримували від неї допомогу, хоча й меншу, ніж військові госпіталі. Тому один із сесійних днів був присвячений проблемам травм очей, які отримують українські військовослужбовці в бойових умовах.

– Отже на конгрес були запрошені лікарі обласної лікарні й приватних клінік, які роблять одну справу. Проте в різних умовах, чи не так?

– Справді, різниця є. Приватні клініки, на відміну від нас, мають офіційні прайси на свої послуги. Пацієнти такої клініки при звертанні до них бачать розцінки на лікарські послуги. Якщо гаманець дозволяє, тоді людина укладає угоду на медичне обслуговування. Звісно, доходи там незрівнянно вищі. Це дозволяє їм скеровувати більше коштів на придбання сучасного обладнання. До слова, у рамках цього конгресу була велика виставка офтальмологічного обладнання, що використовується як у діагностичному, так і хірургічному плані; розхідних матеріалів, які використовуються при операціях. У нас просто горіли очі від їх досконалості й ефективності. Але… Приватні клініки мають більшу можливість придбати таке обладнання. На жаль, державні клініки, співпрацюючи з Державною службою охорони здоров’я України, такого дозволити собі не можуть. Оплата послуг від НСЗУ в офтальмології дуже низька. Приміром, оплата операції з приводу катаракти від НСЗУ оплачується в розмірі дві тисячі гривень. Для порівняння: у приватних клініках операція, залежно від типу кришталика і фірми виробника, може варіюватися від восьми до сорока тисяч. Коли ми укладаємо з НСЗУ пакети контрактування на певні види послуг, то вписується умова – саме оперативне втручання проводиться безкоштовно, проте розхідні матеріали на операцію пацієнт має придбати сам.

– Як допомагають соціально незахищеним волонтери, благодійники?

– Ми висловлюємо велику подяку добродійникам навіть за незначну допомогу. Лікарі нашого підрозділу, керівники обласної лікарні докладають чимало зусиль для залучення меценатів. На жаль, офтальмологія не надто користується популярністю серед людей, які допомагають Україні. Мало поставляється крапель для лікування глаукоми, шовного матеріалу… Хоча бачу пости вдячності волонтерам від великих клінік, які працюють у Харкові, Дніпрі, де лікуються поранені військовослужбовці, а також від військових госпіталів. Туди від волонтерів і громадських організацій часто приходять і обладнання, і розхідні матеріали. Завдячуючи цьому, військові лікарі оперативні втручання пораненим бійцям проводять безкоштовно. Це єдине, чим можуть допомогти лікарі військовим, які захищають Україну, нищать ворогів на всіх ділянках фронту, проганяючи їх з наших територій.

– Відомо, що малозабезпечені буковинці йдуть не до приватних клінік, а звертаються до вас, пані Надіє…

– Офтальмологічний підрозділ обласної лікарні відрізняється від приватних клінік тим, що тут надають цілодобову ургентну допомогу. Тобто, людина в будь-яку хвилину дня і ночі може навідатися до нас і одержати кваліфіковану допомогу. У нас сформований єдиний в області травматологічний центр ока, який цілодобово надає допомогу пацієнтам, які звертаються з травмами очей, спричинені «болгарками», іншими хворобами.

Пандемія вдарила по зору

– Під час активної фази пандемії COVID-19 чимало лікарень відмінили планові операції. Це стосувалося і вашого підрозділу?

– Справді, пандемія коронавірусу внесла значні корективи у наше життя. Чимало людей певний час були позбавлені можливості звернутися зі своїми хронічними хворобами до нас по допомогу. Між тим, глаукома – дуже небезпечна хвороба. З таким захворюванням пацієнт має бути під постійним наглядом офтальмолога. Має вчасно здійснюватися контроль внутрішньо очного тиску, підбір спеціальних крапель, які будуть контролювати тиск. На жаль, зараз маємо наслідки того, коли пацієнти тривалий час карантину не відвідували лікарів-офтальмологів. Є запущені стадії недуги, коли людині вже нічим не можемо допомогти. Адже при глаукомі зір погіршується безповоротно. Тому проблема глаукоми у нас практично на першому місці. Побільшало пацієнтів із порушенням кровообігу в сітківці ока, зоровому нерві. Ці хвороби потрібно лікувати в першу добу, оскільки це ургентні випадки. Люди з віддалених районів не можуть добратися вчасно до нашого відділення для огляду офтальмолога, тоді починаються незворотні процеси. Так, згодом вони приходять до нас, але вже із дуже запущеними хворобами.

– Скільки доводиться робити операцій протягом місяця?

– Останнім часом НСОЗ впровадила пакет, що називається «Хірургія одного дня». Тобто, всі оперативні втручання з приводу проникаючих травм. Планових поменшало. Мусимо констатувати, що наші люди під час війни ще більше збідніли, тому більше дбають про продукти харчування, ніж про операції на очі. Чимало людей через воєнні дії виїхали з країни, сотні краян на фронтах захищають нашу країну. Вони там менше дбають про свій зір, їм би вижити. Слід сподіватися, війна невдовзі закінчиться нашою перемогою, краяни повернуться до своїх домівок й обов’язково звернуться до нас. Але переконую вас, то вже будуть запущені хронічні випадки.

– Зізнайтеся, коли у вашому відділенні оновлювали обладнання?

– Операційне обладнання для лікування катаракти не оновлювалося вже 13 років, найновіший мікроскоп має вік 13 років, решті – в межах сорока.

Корективи внесла війна

– Пані Надіє, коли почали поступати у ваше відділення військові з пораненням очей?

– Першими до нас почали поступати внутрішньо переміщені особи, котрі евакуювалися із зон бойових дій. Наприклад, поступила до нас пацієнтка із Баштанки, яка отримала травми від вибуху снаряду біля своєї хати. Поранення було в руку і проникаюче – ока. Евакуювали її до Чернівців, ми її безкоштовно прооперували, зараз вона спостерігається у нас. Дуже вдячна медперсоналу, справа у тому, що вона прибула до нас у тій одежі, коли на її подвір’я прилетів снаряд. Наш колектив зібрав їй одежу, засоби особистої гігієни. Допомогли також волонтери.

– З якими травмами направляли до вас військових?

– Десь аж у травні до нас почали поступати військові. Чому так пізно? А тому що вони проходять кілька кіл евакуації та реабілітації. Первинну допомогу поранені одержують у Харкові, Дніпрі, відтак їх перевозять до Києва, потім за місцем призову. Тому більшість з них проходять у нас реабілітацію. Це одна категорія пацієнтів. А є ще військові, котрі отримали мінно-вибухові травми. Їх у госпіталях прооперували, за потреби встановлювали апарати Елізарова. Та, приміром, в одного бійця була невеличка ранка під оком. Вона вже затягнулася. Та коли ми зробили обстеження, виявили там засів мінний осколок. Ми його вилучили, долікували людину. Мінно-вибухові травми, до слова, дають віддалені наслідки. Якщо військових лікували у неврологічному підрозділі, там вони пройшли реабілітацію, то вони звертаються до нас із крововиливами у сітківку ока – не витримують судини. На фоні нервових станів відбуваються захворювання сітківки очей, які ми лікуємо тут. Таким чином, за період воєнного стану у нашому відділенні пролікувалося 68 внутрішньо переміщених осіб та 43 військових. Крім того, консультуємо переселенців, допомагаємо їм завдяки волонтерам. Ось, у Чернівцях є громадська організація «Моя сім’я», яка працює з благодійниками із Німеччини. Коли там дізналися, що у нас лікуються поранені, допомогли одежею – футболками, байками, засобами гігієни. Відчутно допоміг нам волонтерський штаб «Захисту України», надавши ліки, краплі, шовний матеріал, бинти для перев’язки, засоби гігієни… Їхня допомога була надзвичайно вчасною, бо завод під Києвом, де виготовляли краплі для очей, був розбомблений.

Анатолій ІСАК

   
Новини Чернівецької області