Міжнародний день китової акули
Китові акули – найбільші серед усіх представників родини акул і взагалі вони є найбільшими на планеті рибами. Але, на відміну від своїх родичів, ці хижаки є безпечними для людини, тому що їхня здобич, як і у китів – морський планктон. Через це, а також завдяки гігантським розмірам, китові акули й отримали свою назву, хоч біологічно з китами їх ніщо не пов’язує. Без китових акул неможлива рівновага в загальній екосистемі земних океанів, але зараз вони знаходяться під загрозою зникнення і цьому є чимало причин. Тому існує спеціальний день, коли увага людей у світі прикута до цих створінь – Міжнародний день китової акули, який щороку відзначається 30 серпня.
Найстаріші знайдені рештки китових акул сучасного вигляду мають вік 28 мільйонів років, але вважається, що предки цих риб з’явилися на планеті приблизно 245 мільйонів років тому. Люди знали про існування китових акул з давнини, особливо в тих спільнотах, які мешкали на узбережжях океанів. Проте перший науковий опис цих риб з’явився тільки в 1828 році, коли британський зоолог і дослідник Ендрю Сміт описав акулу, спійману біля південноафриканських берегів.
Китові акули розповсюджені в теплих і помірно теплих океанічних водах Атлантики, а також в Тихому й Індійському океанах, зазвичай між 30° північної та 35° південної широти. Ці риби виростають до гігантських розмірів і можуть досягати в довжину 18 метрів, однак більшість досліджених особин мали до 12 метрів довжини та близько 15 – 20 тонн ваги.
У китових акул дуже своєрідне забарвлення шкіри – від коричневого до сірого, зі світлими смугами і плямами на темному тлі. Голова рибини пласка й широка, з великим ротом, і цим нагадує голову кита. Кілька гребенів, що витупають, – так звані «кілі» – проходять горизонтально вздовж кожної сторони тіла до хвоста, також характерним є спинний плавник великого розміру.
Цих риб називають акулами – фільтраторами, бо з обох сторін над грудними плавцями вони мають по п’ять великих зябрових щілин, всередині яких – спеціальна сітчаста тканина, що є унікальним фільтром, призначеним для харчування. Коли акула плаває з відкритим ротом, морська вода потрапляє в нього й фільтрується через зябра, немов через сито. Планктон та інші дрібні істоти залишаються, а вода повертається знову в океан. Періодично акула закриває рота, щоб проковтнути спійману здобич. Але ці створіння здатні споживати й молюсків, кальмарів та рибу, якщо ті потраплять до їхньої пащі.
Китові акули зазвичай живуть поодинці, але інколи можна спостерігати й зграї, причому досить чисельні. Репродуктивна функція цих риб вивчена недостатньо, відомо лише, що самки народжують живих дитинчат, хоч людям досі не вдавалося спостерігати цей процес. Новонароджені акуленята мають розмір близько 50 сантиметрів та значний внутрішній резерв поживних речовин, що дозволяє їм довго обходитися без їжі. За один раз самка китової акули народжує до 300 дитинчат, але вважається, що менше 10% з них доживають до дорослого віку. Зрілості акули досягають у 25 – 30 років, а тривалість їхнього життя складає від 70 до 100 років.
Ці великі риби мають звичку мігрувати в пошуках їжі та місць для розмноження залежно від сезону, але їхні моделі міграції поки що малодосліджені. Супутникове відстежування у водах США та в Південно-Китайському морі показало, що китові акули можуть долати відстані в тисячі кілометрів.
Китових акул досить активно виловлювали останніми десятиліттями, адже м’ясо цих риб в деяких регіонах люди споживають в їжу. Та найбільше виловлюють акул заради їхніх плавців, які особливо цінуються й широко використовуються у народній китайській медицині, а також в кулінарії – суп з акулячих плавців вважається делікатесом в багатьох регіонах, особливо в Азії.
Вилов китових акул задля плавців є жорстоким вбивством, адже рибину з відрізаними плавцями при цьому просто викидують назад в море. За статистикою, таким чином вбивають 100 мільйонів акул різних видів щороку. Скільки серед них саме китових – ніхто не рахував, але відомо, що через великий розмір, їхні плавці цінуються більше від інших.
З 2000 року кілька країн, включно з США та Австралією, заборонили в своїх територіальних водах цю жахливу практику, однак доки існує попит на товар, триватиме й браконьєрство. Адже попри те, що цей вид риб внесено до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни, кожна окрема країна на своїй території має свої закони щодо китових акул і не завжди вони є достатніми та дієвими.
До того ж цілеспрямований вилов – не єдина причина того, що китових акул дедалі меншає. Вони часто стають здобиччю риболовних сіток, встановлених на інших риб, і в результаті гинуть. Також проблемою є гвинтові морські судна, під які часто потрапляють ці неквапливі велетні. Вони потерпають і від забруднення морської води нафтою, хімічними речовинами та пластиковим сміттям.
Міжнародний день китової акули було засновано на невеличкому острові Холбокс, що належить Мексиці та знаходиться неподалік від півострова Юкатан. Цей острів відомий тим, що кожного літа його узбережжя відвідує багато китових акул, тож у 2008 році група з 40 іхтіологів, які спеціалізувалися на цих створіннях, зібралася там на Міжнародну конференцію. Серед іншого, науковці вирішили, що варто встановити пам’ятний, який сприяло б обізнаності людей щодо китових акул та збереженню цього виду. Так з’явився Міжнародний день китової акули, датою для якого обрали 30 серпня.
Звісно, в прибережних водах України китових акул немає, але це не означає, що їхнє свято має пройти поза нашою увагою. По-перше, це гарна нагода дізнатися більше фактів про китових акул, а потім поділитися своїми знаннями з іншими людьми – передусім з дітьми. Також варто поширювати інформацію про Міжнародний день китової акули в соціальних мережах, тому що досить небагато українців поінформовані щодо цієї події.
- За бажання можна взяти участь в благодійних акціях онлайн, наприклад, долучитися до ініціативи Всесвітнього фонду дикої природи, який пропонує «всиновити» китову акулу, тобто регулярно жертвувати невелику суму для захисту цих незвичайних створінь та дослідницьких програм щодо них.
- А якщо на літньому відпочинку в меню ресторану екзотичної країни буде суп з акулячих плавців, то варто пригадати, в який спосіб їх добувають, і відмовитися від цієї спокуси. Якщо якнайбільше людей відмовлятимуться від купівлі будь-яких продуктів з китових акул, це безумовно буде сприяти їхньому збереженню.
- Найважливіше для китових акул, як і для інших водних мешканців – чисті й придатні для життя океани. Тому люди мають докласти зусиль, щоб мінімізувати забруднення морів, і найпростіше, що може зробити для цього кожна людина – обмежити або взагалі припинити купувати товари в пластикових упаковках.
Китових акул не можна назвати непомітними створіннями, хоча б через їхні розміри. Але зазвичай люди мають про них досить поверхове уявлення, тому Міжнародний день китової акули заповнює частину прогалин в наших знаннях.
Наприклад, не всі знають про те, що китові акули приносять велику користь екосистемі світового океану, оскільки харчуються планктоном, при цьому споживають його у великих кількостях. Таким чином вони не дозволяють мікроорганізмам розмножуватися надмірно, в іншому разі це призвело б до змін у хімічному складі води та її «цвітіння», що своєю чергою токсично впливало б на всіх без виключення морських мешканців.
Неймовірно, але китові акули навіть допомагають розвивати економіку – завдяки їм чимало країн мають прибутковий бізнес, заснований на спостереженнях за цими велетенськими, але безпечними рибами з човнів та плаванні з аквалангами поряд з ними. Ця екзотична розвага стає дедалі популярнішою серед іноземних туристів, які готові платити за неї чималі кошти. При цьому туристична індустрія сприяє збереженню китових акул, адже для країн, які беруть в ній участь, ці риби набагато корисніші живими, ніж у вигляді супу з плавцями.
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні