Всесвітній день ветеринара

Необхідність лікування домашніх тварин люди усвідомили дуже давно – з часів, коли з’явилися перші приручені тварини – коні, рогата худоба та собаки, які виконували роль пастухів. З ростом чисельності поголів’я в стаді зростала ймовірність різних хвороб, а оскільки від стану господарства залежав добробут родини, то для лікування тварин використовували всі можливі засоби, якими на той час лікували й людей – цілющі трави й мінерали, магічні ритуали та замовляння, навіть примітивні хірургічні операції.

В Давньому Єгипті існували спеціальні жерці-цілителі, які лікували людей і тварин. Давній папірус, датований 1800-м роком до нашої ери, містить відомості про способи лікування великої рогатої худоби та ліки від паразитів для собак. В кодексі вавілонського царя Хаммурапі регламентувалися наслідки ветеринарних операцій: власник тварини, яка видужала, мав заплатити цілителю певну суму, а якщо в результаті операції тварина гинула, ветеринар відшкодовував господарю чверть її вартості.

Давньогрецький лікар Гіппократ вперше висловив думку, що на хвороби тварин, як і на людські недуги, впливає харчування та навколишнє середовище, а не гнів богів. Арістотель класифікував тварин і описав деякі їхні захворювання, зокрема, сказ. Першість серед домашніх тварин греки віддавали коням, тому ветеринарів називали гіппіатрами (від слова «hyppos» – кінь), а роботи грецьких вчених щодо анатомії та хвороб коней складають цілу збірку під назвою «Hippiatrica», датовану V-VI століттями.

В Древньому Римі ветеринарія піднялася на досконаліший рівень, оскільки була важливою для держави. Велике регулярне військо потребувала багато здорових і витривалих коней,  тому в римській армії були ветеринарні лікарі й лазарети для хворих тварин. Крім ветеринарів, до лікування коней допускалися й звичайні лікарі.

В часи середньовіччя церква заборонила зцілювати тварин, мотивуючи це відсутністю в них безсмертної душі. Тому античні традиції ветеринарії забулися, і тільки в XII – XIII століттях європейці знову почали звертати увагу на домашніх тварин. Щоправда, ця увага обмежувалася лише конями, які були транспортним засобом, та рогатою худобою, яка забезпечувала м’ясом і працювала на полях. Всерйоз зацікавилися ветеринарною наукою лише в епоху Просвітництва.

В цей день в різних країнах проводяться заходи, направлені на підвищення обізнаності населення про важливу роль ветеринарії для здоров’я тварин, а отже, й для безпеки та здоров’я людей. Ветеринарні учбові заклади влаштовують дні відкритих дверей, а у ветеринарних клініках проходять інформаційні заходи та надаються акційні знижки на послуги.

Всесвітня ветеринарна асоціація щороку присуджує спеціальну нагороду до Всесвітнього дня ветеринара тій членській асоціації, якій належить найбільший внесок у розвитку цієї професії. В Україні національне професійне свято працівники ветмедицини відзначають в другу неділю серпня, проте й Всесвітній день ветеринара не залишається поза увагою – українські спеціалісти приймають вітання та найкращі побажання.

Робота ветеринара належить до тих професій, про які часто мріють діти. Тому це свято є чудовим приводом розповісти їм про особливості цієї професії, відвідати разом ветеринарну клініку, зоопарк чи притулок для тварин.

Також цей день варто присвятити домашнім улюбленцям – погуляти надворі з собакою, погратися з кошеням чи «поговорити» з папугою. Обов’язково слід звернути увагу на стан здоров’я тварини та перевірити графік вакцинації, а в разі необхідності звернутися до спеціаліста.

Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні