Вимушена переселенка, радіоведуча із Харківщини знайшла себе в пошитті бронежилетів на Буковині

Маша Чорна переселенка з Харківщини місто Куп’янськ. До війни працювала ведучою на радіостанції “Paver-Fm”, вела розважальні квести для вибагливого столичного “бомонду”, грала в КВК… Війна внесла свої корективи в її юне життя і в мальовничому містечку Заставна на Буковині Марія намагається опановувати чи то старе і давно забуте, чи кардинально нове заняття у своєму житті.

Хочу розказати про своє нове хобі.

Зараз корпоративи та весілля не користуються попитом. Радіо, на жаль, також (не до розважального контенту). А треба чимось допомагати нашим хлопцям та дівчатам на передовій. З перших днів, ми плели сітки, шукали гуманітарну допомогу , житло, транспорт… Це робили більшість з нас, але тиждень тому, мені довелось згадати досвід, який я думала ніколи не знадобиться. Нас попросили про допомогу і ми відгукнулись, треба було прийти та спробувати шити… Оооой, друзі, що то було

Перше знайомство з машинкою, спроби розібратись і нам довірили зшивати балаклави.

Я робила перші 3 “бліна” і навіть не всі з них вийшли “комом” Наступного дня було ще 5 балаклав і 10 наволочок, а вже на третій день я почала шити прапори та омріяні розгрузки і броніки.

Хвалитися не буду, але після війни, буду думати щодо свого бренду та шити одяг на замовлення Але нова опанована мною професія – це не швачка, це вміння бути українкою.

Вміння стати у пригоді, вміння посміхатись коли важко, вміння заміняти “я не вмію” на “а спробуймо”, вміння кохати та ненавидіти так щиро, що можна підірвати всесвіт самою силою думки.

Знаю, що цю професію зараз опановують мільйони. Вона не приносить багато коштів, як, до прикладу, ІТ-сфера, але вона дарує щось значно більше.

Вона наповнює життя сенсом.