Всесвітній день рок-н-ролу
Рок-н-рол створений для любителів драйву, запальних танців, експресії й гучних компаній. Зародившись у Сполучених Штатах Америки в середині минулого століття, ця музика швидко розповсюдилася на весь світ, і для багатьох своїх прихильників стала способом життя, самовираження та соціального протесту. За сімдесятилітню історію рок-н-ролу в ньому з’явилося чимало яскравих кумирів та нових напрямків.
Всесвітній день рок-н-ролу – свято неофіційне, проте цей факт не заважає музикантам та меломанам різного віку щороку відзначати його 13 квітня. Цей день об’єднує всіх однодумців, які вважають рок-н-рол вічно живою музикою, а також важливим культурним явищем.
Витоки рок-н-ролу починаються зі США часів рабовласництва. Пісні рабів африканського й карибського походження були ритмічними та мали яскравий національний колорит, а церкви методистів використовували в своїх служіннях особливий жанр християнської музики – госпел. Завдяки симбіозу госпелу з афроамериканськими мелодіями й з’явився новий музичний стиль. За однією з версій, саме завдяки церковним службам виник і сам термін «рок-н-рол», бо на проповідях люди здійснювали під музику характерні розгойдувальні рухи. Коли в 1860-х роках рабів звільнили, багато з них залишили південні штати й емігрували в інші частини США.
У нових місцях проживання музика колишніх рабів перепліталася з місцевими музичними вподобаннями, утворюючи нові жанри. Саме серед афроамериканців зародилися джаз і блюз, а також ранній рок-н-рол. З’явившись в 1950-х роках, рок-н-рол являв собою дещо середнє між музикою кантрі, блюзом та джазом. Відомими виконавцями цього жанру стали Фетс Доміно, Джеррі Лі Льюіс, Бадді Холлі, Джонні Кеш, Річі Валенса, Чак Беррі та інші.
Попри те, що рок-н-рол одразу сприйняла молодь, він став предметом суперечок в суспільстві, зокрема, через тексти пісень, що оспівували безтурботні розваги й бунтарський дух, та через особливий стиль одягу серед його прихильників – джинсів і шкіряних курток. До того ж прибічники ідеї сегрегації не бажали, щоб їхні діти слухали музику афроамериканців. Але це не завадило рок-н-ролу отримати широке визнання, а афроамериканським виконавцям нарівні з білими музикантами підійматися на високі сходинки в музичних чартах.
Перший рок-н-рольний сингл, що здобув шалену популярність, належав виконавцю Біллу Хейлі та його музичному колективу. Композиція «Rock Around the Clock» завоювала публіку запальним танцювальним ритмом, і два місяці протрималася на першому місці в рейтингу «Billboard».
Найяскравішим виконавцем рок-н-ролу середини 1950-х – початку 1960-х років був Елвіс Преслі – колишній водій вантажівки зі штату Мемфіс, чия динамічна подача пісень та розкута поведінка приводили в захват молоду аудиторію. Невдовзі рок-н-рол став прибутковим бізнесом для компаній із звукозапису, комерціалізація поступово нівелювала його бунтарську основу, і вже в кінці 1950-х років популярними стали сумні й сентиментальні пісні.
Проте в 1960-х роках, з появою британського гурту The Beatles, рок-н-рол отримав друге дихання. Спочатку людей привабила енергетика та приємна зовнішність молодих музикантів з Ліверпуля, а незабаром увагу привернули цікаві музичні експерименти гурту. З’явився й ще один культовий британський гурт – Rolling Stones. Ці музичні колективи сприяли поверненню рок-н-ролу до блюзової орієнтації.
В ті часи популярна музика привертала увагу до війни у В’єтнамі та інших суспільних негараздів, тому зміст пісень багатьох гуртів часто являв собою форму соціального протесту, інші ж намагалися відтворити в музиці досвід з психоделічними наркотиками, створюючи довгі композиції з сюрреалістичними текстами.
До кінця 1960-х років жанр для рок-н-ролу тривав час експериментів. Деякі виконавці намагалися поєднати його з джазом, інші, наприклад, Леонард Бернстайн та Френк Заппа – з класичною музикою. Гурти з гітаристами-віртуозами – Джиммі Хендріксом, Еріком Клептоном, Дуейном Оллменом та Джиммі Пейджем продовжували створювати композиції на класичні блюзові теми з використанням традиційних інструментів рок-н-ролу. Ідеальним майданчиком для музикантів стали рок-фестивалі, які збирали тисячі їхніх прихильників.
В 1970-х роках в рок-музиці з’явився новий напрямок – панк-рок з характерними зухвалими текстами та голосним звучанням. Яскравими представниками цієї течії стали гурти Sex Pistols і The Clash. Середина 1980-х ознаменувалася появою стилю гранж, впізнаваного завдяки надривному вокалу, «брудному» звуку та депресивності текстів і музики. Гурти Nirvana, Pearl Jam – характерні представники гранжу.
Рок-н-ролом захоплювалися в усіх країнах, проте не всюди його визнавали офіційно. Наприклад, в Радянському Союзі така музика вважалася пропагандою західного способу життя. Тільки з кінця 1980-х років, коли з’явилися досить помітні рок-гурти, цей жанр отримав можливість розвитку.
Дехто вважає, що часи розквіту рок-н-ролу давно минули, адже зараз більшість музичних чартів очолюють композиції жанрів хіп-хопу, R&B та поп-музики. Проте для більшості шанувальників рок-н-рол не втратив свого значення, а численні нові напрямки вивели його за межі початкових кордонів. Попри появу нових колективів, гурти «старої школи» дотепер не втрачають своєї популярності. Наприклад, Rolling Stones, незважаючи на поважний вік учасників, продовжує виступати, гастролювати та записувати нові альбоми.
Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні