«Ми відчули, які ж тут у вас добрі люди…»

– З перших годин і днів ми відчули, які тут гарні, добрі, чуйні люди, як вони стараються для нас, піклуються, привітно ставляться, – сказала полтавчанка, вчителька-пенсіонерка Любов Василівна, колихаючи у візочку 4-місячного внука. – Навіть важко дібрати слів, щоб висловити нашу велику вдячність за все…

– Із Харкова наша родина, у тому числі дитина з інвалідністю, добиралась три доби, ночуючи у Черкасах та в Гайсині, – розповіла пані Валентина. – На митниці нам дали номер телефону цих добрих людей із села Братанівка, і ми дуже дякуємо за наданий притулок та постійну турботу про нас. 87-річна пані Майя із Дніпропетровська, яка на той день вже 4 доби перебувала в приміщенні Братанівської школи разом із донькою, додала: «Ми навіть не уявляли, які прекрасні люди тут живуть! Інколи рідні не ставляться з такою добротою і чуйністю, які ми зараз відчуваємо. Спасибі». Староста села В.М.Лєснік подбав, щоб для сім’ї з немовлятком надали окрему кімнатку із двома спальними місцями. Годуючи синочка, молода мама Наталя сказала, що дуже дякує не тільки за якісне харчування, гарне ставлення і щиру турботу, а й за все необхідне для догляду дитинки. А сім’ю з Харкова із 6 чоловік, яка прибула 1 березня, поселили у вільному благоустроєному будинку в с.Селище цього ж старостинського округу. Стараннями добрих людей тут було зроблено немало, аби для прибулих створити належні умови проживання. Повертатись їм нікуди, бо їхнє житло в рідному місті зруйноване. Анастасія Сергіївна з цієї родини – сімейний лікар, то вирішується питання, аби її найближчим часом працевлаштувати у місцевій амбулаторії.

…Того ж дня, 7 березня, мені довелося познайомитись та спілкуватися із хлопчиками й дівчатками з християнського притулку для дітей «Пілігрім», яких за сприяння координаційного центру віруючих ЄХБ 25 лютого директор і вихователь цього закладу перевезли в село Романківці із Маріуполя, на який з перших днів війни наступали російські загарбники. Як розповів пастор місцевої церкви ЄХБ Анатолій Равловський, у молитовному будинку діткам створено гарні умови перебування, харчування, проведення з ними занять та служінь. Разом зі своїм досвідченим вихователем Василем Миколайовичем дітки регулярно займаються у спортзалі Романковецького ліцею, а за гарної погоди грають у футбол на майданчику місцевої спортшколи. Анатолій Михайлович висловив щиру вдячність голові Сокирянської громади В.В.Козаку за надання неабиякої допомоги у забезпеченні дітей продуктами та багато чим іншим. Також пастор дякує всім, хто піклується про діток, обділених родинним теплом, дарує їм чуйність і доброту своїх сердець.

…Біда, яка насунулась на Україну із вторгненням російських військ, об’єднала зусилля всіх мешканців у справі подолання численних проблем, що виникли з початком війни. У тому числі, на Сокирянщині зусиллями влади, особисто очільника територіальної громади В.В.Козака, волонтерів і великої кількості небайдужих жителів робиться все необхідне, аби оточити увагою й турботою тих людей, які були змушені покинути рідні міста, рятуючись від смертельної небезпеки. Більшість із них перебувають в наших краях тимчасово, вирушаючи далі на захід України або з надією перебратись через кордон. Але, як сказала у нашій розмові в Братанівці харків’янка поважного віку, «…ми обов’язково повернемось на рідну землю, щоб відбудувати Україну, відновити все зруйноване і жити у своїй милій країні. Я особисто готова носити каміння, доставляти будівельні матеріали, робити все, що буде треба, щоб наш Харків знову став містом-красенем».

Катерина ТИЩЕНКО

Новини Сокирянщини – Північно-Бессарабський край в Україні