5 порад, як заспокоїти дитину в стресових ситуаціях.
Шпальта. Архів
Останні події в Україні через повномасштабне вторгнення російських військ б’ють по психологічному стану дорослих. Що вже казати про дітей, особливо найменших, які ще не розуміють, що відбувається навколо, але відчувають тривогу.
Про те, як правильно говорити з дитиною про війну, повітряну тривогу і як заспокоїти у критичній ситуації «Шпальті» пояснила психологиня Вікторія Осипенко.
Психологиня зазначає, що варто дитині розповідати про те, що відбувається у країні й місті та використовувати слово «війна».
Називати війну – війною
«Потрібно вживати слово «війна». Не знаю, наскільки правильно говорити про те, що росія напала на нас. Чи робити на цьому акцент, щоб дітки мали можливість позлитися. Я б усе таки радила говорити про війну, як війну», — каже Вікторія Осипенко.
Психологиня зазначає, що про війну говорити варто, але не забувати водночас робити оптимістичні акценти.
«Варто говорити про те, що все буде гаразд. Також обговорювати плани на майбутнє. Це все дуже важливо. Говорити про те, що напевно влітку ми поїдемо на море, чи збиратимемо полуницю у нас на дачі. Тобто з однієї сторони подати інформацію, а з іншої сторони дати позитивне скріплення плануванням майбутнього», — наголошує Вікторія Осипенко.
За словами психологині, дітям варто говорити про те, що війна – це тимчасово, що так завжди не буде. Це має заспокоїти дітей.
«Так, зараз небезпечно. Так, зараз відбуваються ненормальні речі. Війна – це ненормально. Говорити: «Мені шкода, що тобі доводиться таке переживати. Але зараз я теж у такій ситуації. Але разом ми сильні, ми впораємося». Дуже складно пробувати пояснити, немає чітких інструкцій чи слів, яких би можна було рекомендувати. Адже кожна мама знає свою дитину краще, ніж будь-який психолог. Іноді ми боїмося дітям щось говорити, щоб не нашкодити. Але тривога, яку ми транслюємо, є більш травмуючою, ніж сказати, що це справді війна», — каже Вікторія Осипенко.
Вам буде цікаво: Як не стати зброєю в руках ворога в інфопросторі
Психологиня додає, що батьки мають пояснити про те, що відбувається, адже дитина відчуває тривогу і напруження навколо себе.
«Навіть якщо про тривогу не говорити дітям, вони все одно відчувають її. І від цього дітям стає гірше. Тому варто говорити попередньо дитині про те, що ми теж боїмося, нам теж страшно», — пояснює психологиня.
«Сирени – це попередження»
Психологиня також радить говорити діткам про те, що хтось з батьків пішов воювати. Але наголошувати на позитивних моментах.
«Варто говорити, що батько чи мама змушений бути не з нами, але нас захищає. Водночас говорити про оптимістичні прогнози. Про те, що все буде гаразд», — зазначає психологиня.
Щодо сирен і повітряної тривоги, дитині варто пояснити заздалегідь про те, що таке може трапитися, а не безпосередньо під час тривоги.
«Потрібно пояснити, що коли лунають сирени, у квартирі чи будинку перебувати небезпечно. Тому потрібно спускатися в укриття, у безпечне місце. Алгоритм цей має бути відпрацьований раніше, аніж прозвучить сирена. Про це необхідно говорити не саме у той момент, коли лунає тривога, а до того. Про це усе треба говорити тоді, коли дитина перебуває у стані спокою. Тоді для неї звук сирени буде просто сигнал і дитина буде розуміти, що вона рухаються у безпечне місце», — пояснює Вікторія Осипенко.
У той момент, коли лунає сирена, діти мають діяти за чітким алгоритмом батьків. Батьки мають також попередньо пояснювати дітям, що у цей момент потрібно слухатися.
Що дозволяємо дитині у сховищі
«Отже звучить сирена, ми йдемо у безпечне місце. У самому сховищі дітям можна робити все те, що вони роблять зазвичай: гратися, читати книжки, співати, скакати. Тобто не ставити у сховищі дітям обмеження. Адже тоді їм не буде ніде безпечно», — каже психологиня.
Якщо дитина у сховищі поводитися бентежно, психологиня радить виконати наступні 5 кроків, щоб дитину заспокоїти:
Крок 1. Дотики або обійми
«Найперше, дитину потрібно приобійняти. Можливо мовчки, чи зі словами «я поруч». Але обов’язково мають бути дотики. Усі діти, навіть підлітки – тактильні. У момент напруги чи тривоги навіть найколючіший їжачок-підліток стає тактильний»
Крок 2. Рух
«Поскакати, пострибати, нахилитися у різні боки, щоб цей стресовий стан з м’язів розігнати»
Крок 3. Дихання
«Для геть маленьких діток пропонують схему квітка-свічка. Коли ми в лівій руці тримаємо уявну свічку, а в правій – квітку. Спочатку задуваємо свічку. Довгий-довгий видох. А потім нюхаємо квітку. Адже коли наростає паніка та тривога, потрібно акцентувати увагу на видихах. Тобто короткий вдох і довгі видихи»
Крок 4. Позитивні переконання
«Це – те стабілізуюче, що йде від батьків і дозволяє зберегти зону контролю та безпеки. Звичайні слова, що дитина – розумничка, молодець, я поруч. А також як добре, що ми разом; я є в тебе, а ти у мене. Або казати, що пишаєтеся дитиною»
Крок 5. Вправа «Метелик»
«Цю вправу часто використовують психологи не лише при роботі з дітьми, а й з дорослими. Ми ставимо праву руку на ліве плече і ліву руку на праве плече. Тобто обіймаємо себе і хлопаємо себе по плечах. І супроводжуємо це словами: «Я молодець, я впораюся». Якщо, наприклад, батьки десь відлучилися, не поруч, дитина завдяки цій вправі може заспокоїтися»
Також важливо не забувати про рутинні речі і виконувати їх усупереч обставинам.
«Оці ритуали, які вже сформовані у сім’ї, ми маємо їх виконувати. Наприклад, якщо ми щодня вчили з дитиною 4 рядочки вірша, то потрібно продовжувати це робити. Або читати книжки, грати в ігри чи складати пазли. Рутина – це те, що дозволить нам зберегтися у відносній нормі», — підсумовує психологиня.
Нагадаємо, що у Чернівцях організували волонтерську психологічну службу. Як отримати допомогу — читайте тут.
Водночас у місті створили кол-центр безкоштовних консультацій лікарів-педіатрів. Онлайн-консультації надають лікарі-педіатри Чернівців та ті, які приїхали у місто через війну.
Уряд України перезавантажує гарячу лінію для оперативного збору запитів із гуманітарних питань. 1545 – номер гарячої лінії. Про що варто повідомляти на гарячу лінію — читати тут.
Західна Україна
Інформує: Shpalta.media