Книжкова оглядачка Лілія Шутяк згадує про творчість французького письменника Жуля Верна та пише про його вклад у світову літературу.
Зображення codepen.io
ХІХ століття у світовій історії – час небачених раніше наукових відкриттів і винаходів. У цю епоху з’явилися нові технології практично в усіх сферах життя: телефон, радіо, фотографія, велосипед, автомобіль, електричні лампочки, навіть посудомийна машина. А ще цей період називають «золотим віком» світової літератури, адже змінилася роль митців, і письменство стає професією, що дозволяє авторам заробляти.
У таких умовах довелося жити французькому письменникові, авторові близько 70 пригодницько-фантастичних романів Жулю Верну. Він – той, хто випередив свій час щонайменше на століття і передбачив винайдення інтернету, гелікоптера та польотів у космос. 8 лютого виповнилася 194-а річниця з дня народження митця. Спробуємо поміркувати, чим особливий автор і що про нього кажуть сучасні читачі.
Жуль Верн – «батько» фантастики у літературі
Народився майбутній засновник жанру фантастики в аристократичній родині. Батько був успішним адвокатом, а мати – спадкоємицею роду судновласників. З дитинства хлопчик настільки захопився подорожами, що навіть утік із дому та мало не відплив до Індії на одному з кораблів. Батько повернув «блудного сина» й згодом наполіг, щоб той пішов навчатися на юриста. Але зовсім не право цікавило молодого Верна. Його все більше вабив театр, і згодом хлопець навіть написав свої перші п’єси.
У Парижі юнак познайомився з Александром Дюма і мало не став його «літературним рабом» (відомо, що на автора «Трьох мушкетерів» працювала ціла команда письменників). Ймовірно, що саме Дюма і був першим читачем дебютного твору Верна «П’ять тижнів на повітряній кулі», а також познайомив його з потрібними людьми. В цьому середовищі обертався і видавець П’єр-Жуль Етцель, який підтримав літератора на початках кар’єри й опублікував у своєму журналі його дебютний роман. Згодом він запропонував Верну постійну співпрацю й, окрім того, до кінця свого життя був надійним другом автора. Інтуїція не підвела Етцеля: більше сорока років Жуль Верн публікував щонайменше книгу на рік, що вдається одиницям (і за сучасними стандартами також).
Зображення 20thousandleaguesunderthesea.com Ілюстрація підводного човна «Наутилус»
Фінал історії обов’язково щасливий
Серед численних творів Жуля Верна чи не найвідомішою є трилогія, що об’єднує романи: «Діти капітана Гранта» (1867), «Двадцять тисяч льє під водою» (1869–1870) і «Таємничий острів» (1875). Гадаю, є мало людей, які не читали хоча б одного з них. Як, у принципі, й загалом творів Жуля Верна. Вже не одне покоління дітей виховується на пригодницьких історіях французького письменника. Сьогодні в українській шкільній програмі учні вивчають роман «П’ятнадцятирічний капітан» і для позакласного читання – «Діти капітана Гранта». Останній, власне, має цікаву історію написання. Автор створив його з метою привернення уваги підлітків до географії. Ініціаторами появи твору стали представники Французького географічного товариства, які звернулися до Жуля Верна з таким проханням. Центральний персонаж книжки – дивакуватий географ Жак Паганель — разом з іншими героями відправляються на пошуки капітана Гранта і потрапляють в небезпечні пригоди. Саме географічні знання цього персонажа неодноразово виручають мандрівників у різних екзотичних країнах.
Романам Жуля Верна властиві декілька характерних рис. Вони завжди мають розважаючи повчати, тут відсутні інтимні сцени, фінал історії обов’язково щасливий.
Фото Лілії Шутяк
Є у творах автора ще одна особливість. Окрім слави фантаста, Верн заслужив ще й статус провидця. Наукові передбачення, висловлені письменником у численних текстах, здійснюються одні за одними. Так, у романі «Париж двадцятого століття» Верн описує «машини, схожі на величезні фортепіано» – пристрої, що нагадують сучасні комп’ютери, хоча зрозуміло, що на час написання твору (1863 рік – авт.) про жодні подібні девайси не йшлося. У романі «Двадцять тисяч льє під водою» Верн познайомив світ із підводним човном «Наутілус» та його капітаном Немо ще задовго до того, як субмарини почали використовувати в усьому світі. Що цікаво: на відміну від сучасних човнів, для керування якими потрібна команда, капітан Немо міг робити це самотужки. Серед винаходів Верна згадаймо також скафандр, надшвидкісні потяги, вертольоти, космічні кораблі, електричний стілець та численні прилади на кшталт телефонів, ксероксів, сітілайтів тощо.
Твори Жуля Верна надихали багатьох науковців на власні відкриття. Існує легенда, що видатний авіаконструктор Ігор Сікорський ідею побудови вертольота взяв із однієї з улюблених дитячих книг «Робур-Завойовник».
За кількістю перекладів мовами народів світу книги Жуля Верна займають третє місце, поступаючись лише творам сценаристів студії Волта Діснея і книгам Агати Крісті. Письменник, який бачив майбутнє, в останні роки свого життя не міг рухатися через проблеми з ногою, частково втратив слух і майже зовсім – зір.
А як сприймають французького фантаста сучасні читачі?
Перекладач роману Жуля Верна «Подорож до центру Землі» Олег Лесько вважає цього автора чи не найкращим прикладом того, як у легкій пригодницькій формі подати корисну, а подекуди й візіонерську інформацію.
«І не просто подати. А ще й зацікавити, спонукати до подальшого вивчення. Мені здається, багато хто дізнався про географію світу з книжок Жуля Верна набагато більше, ніж власне на уроці географії», – міркує перекладач.
На його думку, цікаво навіть просто спостерігати за тим, які з передбачень Жуля Верна справдилися і наскільки точно.
«Власне у цьому й полягає його актуальність. Мало хто з письменників уміє так, як Жуль Верн, закохувати підлітків (і не тільки їх) у подорожі, науку й техніку», – додає перекладач.
Український письменник Олесь Ільченко, автор розділу «Життя та неймовірні пригоди хлопчика з Нанта Жюля-Габрієля Верна» в книжковій серії «Життя видатних дітей» зазначає, що головна тема романів цього автора – свобода людини, її вільний вибір шляху, який, попри все, веде розумних і сміливих до мети.
«Життя – це мандрівка з відомим, але відкритим фіналом. А книги Жуля Верна є справжнім метатекстом щодо самого життя», – додає письменник.
Ілюстрація до книги «Навколо світу за 80 днів». Pinterest
Чернівецький історик та журналіст Юрій Чорней пригадує, що для дітей і підлітків його покоління Жуль Верн був вікном у великий світ, можливістю мандрівок у найвіддаленіші куточки планети і навіть заміною інтернету.
«Переважна більшість радянських громадян не могла їздити в екзотичні місця. Реальні вилазки за межі «залізної завіси» підліткам заміняла письменницька і власна фантазія».
На жаль, нинішнє покоління читачів інакше сприймає творчість цього культового письменника.
«Моя донька, наприклад,ще прочитала «П’ятнадцятирічного капітана», а ось роман «Діти капітана Гранта» так і не осилила. Зізналася, що було складно читати через надмір морської термінології», – говорить Юрій Чорней.
Рік чи два тому журналіст прочитав роман «Заповіт дивака» Жуля Верна і… був прикро розчарований.
«Настільки нудною і нецікавою видалася фактична реклама у формі художнього роману можливостей американської мережі залізниць. Технічні досягнення не вражали, герої виявилися пласкими, а їхня поведінка і фінал передбачуваними», – додає Юрій Чорней.
Водночас це лише поодинокі враження. Журналіст вважає, що це через те, що змінився світ, у якому доводиться жити, а також смаки людей.
«Незмінними є лише доброта, віра у прогрес, дружба, жага наукового пізнання, яка вирізняє героїв, створених уявою Жуля Верна, від реалій нашого прагматичного часу», – запевняє Юрій Чорней.
Західна Україна
Інформує: Shpalta.media