A
A
A
Лікарка-дієтологиня Оксана Скиталінська розповіла про анорексію та випадок зі своєї консультативної практики
Увечері була консультація пацієнтки онлайн, молодої дівчини, і ніби за збігом обставин це була людина, яка вижила з анорексії. З її люб’язного погодження я розповім її історію. Ім’я пацієнтки справжнє.
Коли мова заходить про дієтолога, то більшість людей уявляє, що це лікар, який допомагає схуднути.
Справді, пацієнтів, які хочуть позбутися зайвої ваги,- багато.
Проте є і чимало людей, для яких справжня проблема – набрати вагу, а є і такі, які перебувають на виснаженні, – це люди з анорексією.
Що таке анорексія?
Анорексія, або синдром Барбі – це захворювання, основним проявом якого є негативне ставлення людини до їди та до ваги власного тіла. Людина з анорексією постійно зменшує порції, прогресивно втрачає вагу і це може тривати до повного виснаження та смерті.
Це явище не нове: вперше анорексія була описана 1874 року. Хвороба характерна для дівчат у підлітковому віці, але може виникнути і у чоловіків, причому навіть у 30-річному віці.
Мода на тонесеньких моделей у 1960 роках принесла і свої негативні плоди. І далі з екранів та подіумів показують моделей, «ходячих вішалок» і чимало молодих дівчат це сприймають це як еталон краси.
Вирішальна причина анорексії невідома, проте нерідко все починається із сім’ї, коли акцентують увагу на зовнішності, вибірково-прискіпливому ставленні до їди, вибір низькокалорійних продуктів.
Історія Ніни
Моя пацієнтка з дитинства росла з татом, а тато і вся його родина – люди з надлишковою вагою. З дитинства тато весь час повторював дочці «виростеш – теж будеш жирною».
Страх стати «жирною» був таким сильним, що вона собі говорила «я краще помру, але ніколи не наберу вагу».
Ніхто не помітив, як дівчинка місяцями переважно їла вдень лише кавун, яблуко і пів морквини.
У дівчини пропали місячні, але татові вона соромилася сказати, вона часто застуджувалася та хворіла, за її словами, була, як ходячий скелет.
Одного дня тато повів її до лікаря у поліклініку і лікарка сказала їй: «ти скоро помреш, якщо не почнеш їсти».
Бажання жити стало таким сильним, що дівчина насильно запихала у себе звичайну їду, бо за довгий час відвикла. Цій дівчині пощастило. Але багатьох дівчат із запущеною анорексією врятувати дуже складно.
Хай би якою була причина, при анорексії результатом є помітне уникання їди.
При анорексії:
– Розвиток захворювання до 25 річного віку.
– Вага тіла таких дівчат на 15-20-25% нижча за норму.
– Сильно деформоване бачення свого тіла, яке вони схильні вважати товстим. Небажання їсти сильніше за голод, попередження та погрози. Для багатьох із них, якщо не видно через шкіру гребені клубових кісток, значить, почалося ожиріння. Будь-які округлості здаються загрозливими.
– Відсутність інших захворювань, які можуть бути причиною анорексії.
– Багато з навколишніх людей з нормальною вагою тіла їм здаються товстими.
– Вони прагнуть до перфекціонізму.
– Вони часто бувають «взірцевими» дітьми, слухняними і свідомими, часто інтровертовані та замкнені.
– Одні виключають вуглеводи та інші продукти, які можуть підвищити вагу тіла, інші регулюють вагу тіла завдяки послаблюючим засобам та психогенному блюванню.
Як виявити недостатність харчування?
Найпростіший метод – це визначення ідеальної маси тіла (ІМТ) за допомогою формули Бругша:
– ІМТ (кг) = Р-100 (при зрості 155-165 см)
– ІМТ (кг) = Р-105 (при зрості 165-175 см)
– ІМТ (кг) = Р-110 (при зрості вище 175см)
Р – зріст у сантиметрах.
Для оцінки ступеня відповідності маси тіла та його зросту прийнято користуватися ІМТ (індексом маси тіла), або індексом Кетле розраховують за формулою:
ІМТ (кг/м2) = МТ фактична (кг) / Р2 (м2).
Стан харчування залежно від ІМТ (у кг/м2)
– Норма: 19,5 – 22,9
– Понижене харчування – 18,5-19,4
– Гіпотрофія І ступ. – 17,0-18,4
– Гіпотрофія ІІ ступ. – 15,0-16,9
– Гіпотрофія ІІІ ступ. – менше, ніж 15,0
Лікування анорексії надзвичайно складне і обов’язково вимагає участі психолога (дитячого психолога), психіатра та дієтолога. Крім того, є часті рецидиви, тому контроль психолога має бути тривалим. Самотужки дуже складно вирішити цю проблему.
Що можна порадити?
– Пам’ятати, що профілактика ефективніша, ніж лікування.
– Повага до власного тіла, навички здорового та активного способу життя, харчування мають бути нормою для всіх членів родини.
– І найголовніше – прищеплюйте своїм дітям (і собі також) любов до життя.
– Тіло має бути здоровим і не обов’язково – худим, прозорим та «модельним».
– Любов до життя врятувала у вирішальну мить мою пацієнтку Ніну.
Новини Чернівецької області