Група активістів на острові Суматра в Індонезії намагаються врятувати зникаючий вид орангутанів

Фото: The New York Times

Оригінальний матеріал The New York Times

Екосистема Лейзер, до складу якої входить національний парк та біосферний заповідник на індонезійському острові Суматра, є єдиним місцем у світі, де співіснують великі мавпи, слони, носороги та тигри.

У густому тропічному лісі площею 6 мільйонів гектарів живуть 389 видів птахів і 130 видів ссавців, у тому числі найбільша у світі дика популяція суматранських орангутангів.

Хоча колись їх можна було знайти у джунглях від Індонезії до Китаю, дикі орангутани, які є одними з найрідкісніших та найрозумніших з великих мавп, наразі живуть лише у тропічних лісах на двох островах південно-східної Азії: Борнео і Суматра. Їхня чисельність скоротилася через руйнування середовища проживання – видобуток корисних копалин, вирубку лісів та розвиток промисловості з виробництва пальмової олії.

Борнейський орангутан оголосили видом під загрозою зникнення у 2016 році. Із середини 20 століття його чисельність скоротилася більш ніж на 80 відсотків.

У зв’язку з цим віддана група небайдужих людей намагається зберегти популяцію орангутанів на Суматрі, вживаючи заходів для захисту екосистеми і шукаючи рішення, які підуть на користь дикій природі та людям, які живуть на острові.

На півночі Суматри діє Орангутанський інформаційний центр (Orangutan Information Centre, O.I.C.) – організація, яка займається порятунком поранених орангутанів, відновленням зруйнованих тропічних лісів та впровадженням освітніх програм для уникнення конфліктів між людьми та тваринами.

Панут Хадісісвойо, який заснував O.I.C. у 2001 році, каже, що хоче зробити так, що Суматра стала місцем процвітання орангутанів.

Епіцентр зусиль O.I.C. знаходиться в екосистемі Лейзер, тропічні ліси якої забезпечують питною водою чотири мільйони людей, та кордонам якої постійно загрожують зростаючі плантації компаній, які займаються виробництвом пальмової олії.

Доля збереження суматранських орангутанів багато в чому буде визначатися тим, що станеться в найближчі декілька років. Незважаючи на те, що темпи руйнування лісів продовжують зростати, невтомна праця таких активістів, як Панут Хадісісвайо, дає надію на краще майбутнє.

Західна Україна

Інформує: Shpalta.media