Керівниця другого старостинського округу Острицької ТГ Соріна Паламарю
pogliad.ua
A
A
A
Жодне село на Буковині не може похвалитися шістьма танцювальними колективами, самодіяльним театром й оркестром
На фасаді адміністративної будівлі спілки власників земельних паїв у селі Горбова висить офіційна вивіска «Горбівська сільська рада», хоча об’єднання в Острицьку територіальну громаду тут відбулося ще три роки, а отже там залишився лише центр другого старостинського округу. До нього входять два села – Горбова й Банчени. Очолює його Соріна Паламарю, багаторічна депутатка та громадська діячка, вчорашня підприємиця.
Штат старостинського округу невеликий, туляться працівниці у кількох кімнатах. А старостиня взагалі ділить кабінет із дільничним поліцейським. Попри це, ці незручності не заважають їй приймати людей з їхніми нагальними проблемами, вирішувати господарські питання, що виникають чи не щодня. Крім того, вона практикує так звані виїзні прийоми – чи не щодня буває то у Банченах, то на віддаленому хуторі Сату-Ноу…
Які проблеми найбільше турбують її односельців? Чим живуть люди у довірених їй селах? Що вже вдалося зробити і що заплановано на найближчу перспективу? Ці запитання стали основними у нашій розмові з керівницею другого старостинського округу Острицької ТГ Соріною ПАЛАМАРЮ (на фото).
Село велике – проблем вистачає
– Пані Соріно, ваше село одне з найбільших у тепер уже колишньому Герцаївському районі. Люди у ньому живуть хазайновиті, навіть сільськогосподарська спілка, яку з колгоспних часів очолює Віорел Швабу, залишилася. То як вам вдається наводити лад у своєму населеному пункті та сусідніх Банченах?
– Справді, наше село чималеньке. Був період, коло у Горбовій мешкали понад три тисячі людей, що було майже на тисячу більше, ніж у райцентрі Герца. Останніми роками населення поменшало через відому всім нам причину – чимало односельців виїхали на тимчасові заробітки за кордон, то там і залишилися. Звісно, Горбова могла й сама претендувати на центр об’єднаної територіальної громади, але за Перспективним планом розвитку краю ним стала Остриця. До речі, у нашому об’єднанні ще й села Годинівка та Буда. Інші села увійшли в Герцаївську міську територіальну громаду. Мене призначили керувати старостинським округом. Це дуже відповідальне доручення й я зобов’язана виправдати довіру. Досвіду у мене достатньо: працювала бухгалтером у районному відділі освіти, обирали мене депутаткою, займалася бізнесом… Якщо це цікаво, то я двічі балотувалася на посаду сільського голови, але щоразу поступалася досвідченому Дану Кришмару. Але це аж ніяк не позначалося на наших ділових стосунках. Після виборів ми закривали тему змагальності і далі трудилися на розвиток села, для його мешканців, підтримуючи один одного.
– Отже, знали перед призначенням про всі проблеми села й готові були братися за їхнє вирішення?
– Колись чула таке прислів’я – «Взявся за гуж, не кажи, що не дуж». Звісно, я чітко знала, що буде нелегко. Але ж тут часом і у своїй сім’ї не просто, а тут цілий старостинський округ із кількома тисячами дворів, де майже у кожному є проблема. Їх у міру фінансових можливостей вирішували до мене, надалі розв’язуватиму їх і я. Найбільш проблемним для Горбової, як на мене, стояло питання реконструкції школи. В старому приміщенні, зведеному у 50-ті роки минулого століття, були геть аварійні дерев’яні вікна. В школі навчалися 511 дітей, які взимку скаржилися на протяги з вікон. До речі, цьогоріч у нас відбувся останній випуск Горбівської середньої школи 1-3 ступенів. Першого вересня новий навчальний рік горбівські діти розпочнуть вже у ліцеї. Так ось, там за сприяння попереднього сільського голови Дана Титовича Кришмару та депутатського корпусу встановили пластикові вікна у старому новішому корпусі, зведеному у 1980 роках. Тепер учням чи то ліцеїстам буде затишніше навчатися. Взагалі ми намагалися якнайбільше коштів скерувати на підтримання освітнього закладу.
Аналогічна ситуація і з Будинком культури. Там були проблеми з покрівлею. Отож, які кошти були у нас – скеровували туди. Трохи залучали до цієї справи місцевих підприємців. Загальними зусиллями справу вирішили.
Пандемія виснажила бюджет
– Чи не кожного сільського керівника непокоїть стан доріг. Підозрюю, що ваше село – не виняток?
– Не виняток. Тому намагаємося впорядкувати сільські дороги. Та, що йде через населений пункт до Герци, – обслуговує облавтодор. Наша ж центральна дорога – у напрямку місцевої церкви. Її заасфальтували понад 25 років тому. Пізніше кілька разів там робили ямкові ремонти, проте все одно вона вже не відповідає нормам. Між тим, церкві невдовзі виповниться 190 років, на свято мають прибути шановні гості звідусіль, тому до цього ювілею ми спробуємо її капітально полагодити. Щоправда, не вистачає коштів – пандемія з’їла всі ресурси. Адже матеріальної допомоги просили і місцева, і Герцаївська районна та обласна лікарня. Крім того ж, є амбулаторії в Горбовій та Банченах, які ми утримуємо. Вони впорядковані. В нас немає такого, щоб одній амбулаторії допомогли, а іншу обійшли. Але грейдер пройшовся дорогами в обох селах. Місцями підсипали гравій.
– Дитячі дошкільні заклади теж не залишили без уваги? До речі, як у вас із демографією?
– У Горбовій є дитячий садочок, він у хорошому стані. Зараз там міняють опалення на одному з поверхів. На інший будемо збирати кошти. Там чотири повних групи. Крім того, сформували додатково дошкільну групу шестирічок. Там діти займаються тільки до обіду. А демографія у нас справді позитивна. Дуже багато молодих родин. У нас завжди був дитячий садочок заповнений. В Банченах теж садочок у нормі.
– Для цього потрібні кошти. А рахунок всієї громади в Остриці. Гроші йдуть у громаду, а щоб звідти їх взяти – треба довести гостру потребу. В цьому немає проблем?
– Після Остриці ми другі за сплатою податків. Маємо чимало підприємців, які спеціалізуються на торгівлі, є один підприємець, який виготовляє ковані виробі. Крім того, спілка обробляє селянські паї. Деякі родини обробляють по три-чотири паї. Мають сільськогосподарську техніку.
– До речі, про землю. Чи вистачає, аби виділити її учасникам АТО-ООС?
– На останній сесії один учасник АТО подав заяву на одержання земельної ділянки під будівництво й город. Ми виділили 25 сотих, він задоволений. По два гектари ми не маємо можливості виділити, оскільки вже не залишилося вільних земель, хоча ще є землі запасу сільської ради. Деякі просили більше, але не вийшло, як вони хотіли. Наприклад, є старий стадіон у центрі села, який не використовували. Там трохи більше гектара. Молодь і діти туди ходять, граються. Ми організували збори – люди висловилися проти виділення стадіону під забудову. Цього року там разом з громадською організацією посадили дерева, зробили дитячий майданчик. Хочемо організувати з часом зону відпочинку.
– Реформу децентралізації впровадили для того, щоб наблизити послуги до людей. Ви наблизили їх до односельчан?
– Справді, ми створили ЦНАП, але там ще не закінчили ремонти. Кабінет готовий, а ось у коридорах і місці очікування ще треба дещо доробити. Невдовзі там будуть надавати 108 послуг. Є підготовлена працівниця, котра має сертифікати. І вже не треба буде людям їхати ні в Острицю, ні в Герцу за довідками.
Працюють в старостинському окрузі троє соціальних працівниць, які допомагають підопічним. Я побувала практично в кожного, підтримую зв’язок зі старенькими телефоном. Досі жодної скарги не одержувала.
Не хлібом єдиним…
– Ваше село відоме своїм культурним доробком – самодіяльним театром, танцювальними колективами. Хто у вас цим займається?
– Так, у селі функціонує Будинок народної творчості й дозвілля, який очолює Тодор Лішман. А організаторами і керівниками практично всіх гуртів є художній керівник БНТіД Марія Буздуга та її діти – Юліан та Юлія. Вони організували і ведуть самодіяльний театр «Міоріца». Колектив виступає не тільки в нашому та сусідніх селах Тернавці, Хряцькі, інших. Готують вистави румунською мовою, щороку захищаються. А ще діють аж 6 танцювальних ансамблів: «Алунелу», «Сперанца», «Гіочелу», «Мугурелу»… Один колектив сформовано із дорослих, решта – із молоді. В наймолодшому танцювальному ансамблі – учні 2-3 класів. А ще існує оркестр «Валя Прутулуй», який очолює Вадим Буцура. Першого червня у День захисту дітей ми проводили захід, то на ньому самодіяльні артисти показали понад 30 номерів. Дві з половиною години тривав концерт.
– Уже кілька років поспіль горбівська Маланка дивує буковинців на щорічних фестивалях. Це у вас традиція така – бути серед перших?
Горбівська Маланка від самого започаткування обласного фестивалю займала призові місця. У нас є два колективи, які очолюють Ігор Сіміон, Сергій Сандулакі та Роман Балахура. Це справжні ентузіасти, люди творчі, які створили просто шедевральні витвори – Коня, Орла, Свиню, Кінг-Конга. Працювали над їхнім створенням по кілька місяців. На це пішло чимало матеріалів, часу. Але люди ні з чим не рахуються. До речі, ці два колективи вічно змагаються між собою. Пишуть сценарії, вірші й пісні. Цього року Ігор і Сергій зробили маски смугастих собачок. Хоч і не було масштабних витворів, але було багато зварювальних робіт, фарбувальних.
– Де беруться такі таланти?
– У Горбовій працює музична школа, де навчаються 60 обдарованих дітей. Є також діти із Банченського монастиря. От вони якраз і поповнюють творчі колективи. Ми всіляко підтримуємо їх, бо ж не хлібом єдиним живемо. Проблеми минуть, життя продовжиться. А з піснею і танцями жити легше.
Першого вересня новий навчальний рік горбівські діти розпочнуть вже у власному ліцеї
Анатолій ІСАК
Новини Чернівецької області