Де мав бути новий центр міста та як забудовували Південний масив у Чернівцях

Про те, як розвивався цей житловий масив у місті, що там планували збудувати та яким був менше п’ятдесяти років тому мікрорайон Комарова-Жовтневий, розповів архітектор Віталій Лиска.

Пан Віталій закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут і 1973 року за направленням приїхав у Чернівці. Тут працював у проєктному інституті на вулиці Садовій, це філіал Дніпроцивільпромбуду. Разом із колегами розробляли житлові будинки, школи та садочки в місті й області.

«Мені якоюсь мірою пощастило, що я потрапив у великий проєктний інститут. Я там працював і водночас набирався досвіду. З радістю згадую колег, із якими проєктували Чернівці», — ділиться Віталій Лиска.

Новий центр Чернівців

Сьогодні нашу екскурсію містом починаємо від готелю «Черемош».

«Ми стоїмо на місці, яке мало стати новим центром Чернівців. Тут перехрестя головних магістралей: Небесної Сотні, Воробкевича, Комарова. А вся забудова від проспекту Незалежности називалася тоді Південний житловий масив», — каже архітектор.

За його словами, тоді був задум зробити це місце новим центром міста, оскільки старий перевантажений міськими структурами.

«Коли з колективом проєктували цей район, тут не було ні церкви, ні багатьох будівель, ні готелю «Черемош» — була велика площа. Я розробляв її планування. Тут, на майданчику, поруч із готелем, планували новий кіноконцертний зал такого масштабу, як були у Києві, Москві», — розповідає Віталій Лиска.

Проєкт виготовили, чернівецька філія інституту отримала величезний стіс документів проєктної документації кіноконцертного залу з Москви, але все це так і не реалізували.

Південний житловий масив розраховували на понад 30 тисяч мешканців. Будівництво тоді проходило швидкими темпами. Наприклад, за добу могли звести цілий поверх панельного будинку. Будівельники працювали у три зміни. Адже місто розвивалося і була потреба у житлі.

«Коли розбивали вулиці, Комарова отримала назву на честь радянського космонтавта. А вулиці Воробкевича тут раніше не було, там була паркова зона. Її (вулицю, – ред.) збудували після розпаду Радянського Союзу. Тут почали забудову, тому пустили вулицю», — каже Віталій Лиска.

А на Південно-Кільцевій планували запустити тролейбус. Та через перепади висоти тоді цією вулицею їздили лише автобуси.

«На Південно-Кільцевій хотіли зробити віадук — міст, який би вирівняв ці перепади висоти. Але все, що зробили, — засипали дамбу, а віадук там так і не з’явився», — пригадує архітектор.

Церква замість 3-зального кінотеатру

«Я з командою проєктного інституту розробили проєкт будівництва готелю «Черемош». Об’єкт виконували угорці, вони також проєктували готель усередині. Це була нова будівля європейського типу», — каже архітектор.

На перехресті Небесної Сотні-Комарова, де нині церква, архітектори планували звести кінотеатр на три зали. Навіть виготовили проєкт. Це мала бути масштабна споруда.

За словами архітектора, тоді у Чернівцях ще не було кінотеатру імені Івана Миколайчука, а інші мали великий попит.

А коли прийшла тенденція будівництва храмів, на розі вулиць Комарова-Небесної Сотні звели церкву. А з другого боку, де нині ринок, у проєкті була адміністративна будівля профспілок.

З усього, що проєктанти задумали, тут  реалізували лише готель «Черемош». Його звели, оскільки тоді через Чернівці мали нести олімпійський вогонь, а в місті не вистачало готелів. 

Плодові дерева у «Жовтневому» та майданчик «Червоної рути»

Із парком «Жовтневий» у Віталія Лиски приємні асоціації та теплі спогади. Адже тут свого часу проводили концерт із нагоди фестивалю «Червона рута». 

«Тоді, у 1980-ті роки, у Чернівцях був пік розквіту та популярности «Червоної рути». Пам’ятаю, у місті організували конкурс проєкту Літнього театру під фестиваль. Місце під цей театр запропонували у парку «Жовтневий», поруч із майданчиком (на фото), де проводили одноіменний концерт під відкритим небом», — пригадує архітектор.

Однак і цей проєкт у місті так і не реалізували.

Щодо парку «Жовтневий», то Віталій Лиска розповідає, що у генплані разом із забудовою мікрорайону тут запланували паркову зону.

«Тут були зарості та заболочена місцевість. Виконали благоустрій, встановили дамби, переливи, набрали воду тощо», — зазначив архітектор.

Однак і нині біля озер збереглися плодові дерева. Оскільки цей район тоді був заміською зоною, тут були людські городи. 

Є у парку старі дерева, яким понад 50 років, а є й молодші. Мій співрозмовник пригадує, що їх молодими виводили на суботники саджати дерева в парку.

Віталій Лиска зазначає, що в період 1970-80 років у Чернівцях виконали багато проєктів, тут виросли цілі житлові мікрорайони. Однак забудова швидкими темпами продовжувалася до 1990-х років, потім про всі проєкти, які не встигли виконати, забули.

Фото Володимира Гуцула

Західна Україна

Інформує: Shpalta.media