Яшка Равлюк уже у 16 років здійснив перший у своєму житті вчинок
Фото з архіву
A
A
A
Цими березневими днями Буковина відзначає чергову річницю звільнення території від німецько-румунської окупації
Яшка Равлюк уже у 16 років здійснив перший у своєму житті вчинок. Сталося це так. 1940 року танкетки Червоної армії переправлялися через Дністер у районі села Бернове. Одна з них серед річки заглухла. Глибина води у тому місці сягала двох метрів. Командир підрозділу звернувся до селян, які зібралися на березі, за допомогою. Кмітливі чоловіки запропонували використати «баран» – пристрій, яким витягували водяні млини з річки на зиму. Яша зголосився поплисти до танкетки і зачепити буксирний трос. Йому дали тонку сталеву скрутку і він разом ще з двома парубками поплив на середину ріки. Пірнувши, прикріпили трос до машини, а з берега військові та місцеві чоловіки витягли техніку на суходіл.
Командир батальйону заохотив Яшку солодощами, подарував пілотку, гімнастерку і ремінь. Хлопець почувався героєм на все село. Згодом за цей вчинок його покарали румуни, які 1941-го знову повернулися на Бессарабію.
У березні 1944 р. румунські війська назавжди залишили Бернове і Буковину. Червоні, які прийшли на зміну фашистським окупантам, відразу провели мобілізацію до війська чоловіків призовного віку. Призвали також двох братів Равлюків – Макарія та Якова. Молодший обняв молоду дружину, яка гірко плакала, наче відчувала, що бачиться востаннє з чоловіком. Коли прозвучала команда шикуватися, легенько відсторонив заплакану Дарію, підійшов з Макарієм до батьків і низько вклонилися їм. Мати благословила синів, а батько провів жорсткими руками по плечах новобранців і вимовив: «З Богом».
Кілька тижнів молодих бернівчан навчали бойової науки. Якова зарахували до загону розвідників, чим він дуже пишався. Старанно переймав премудрості небезпечної справи. І так до жовтня 1944-го. А відтак їх направили на фронт. Разом із старшими товаришами ходив у тил ворога за «язиками», розвідував окуповані території прифронтової зони. За це його нагородили медаллю «За відвагу», орденом…
Черговим завданням було проникнути у глибокий тил ворога і зібрати відомості про тилові воєнні бази німців. Готувалися ґрунтовно: до найменших дрібниць вивчили карту, розподілили обов’язки, запаслися боєприпасами і харчами.
За добу сміливці вже були у глибокому тилу ворога. За два дні зібрали необхідні розвіддані й вирішили повертатися до своїх. Пробиралися іншою дорогою і раптом вийшли на стоянку німецьких панцерників. Вирішили знищити їх. Сподівалися, що ворог вночі не зорієнтується і не переслідуватиме їх. Так і вчинили. Танки з хрестами по боках запалали яскравими факелами. Але сміливці прорахувалися – їх оточили. Проривалися з боєм. Трьох розвідників гітлерівці важко поранили. В тому числі й рядового Равлюка.
Яків опритомнів уранці. Почалися допити, катування. Бійці не промовили жодного слова. Німці вирішили живими спалити всіх трьох біля знищених танків. Їх прив’язали до обгорілої броні, облили пальним і підпалили. Про цей подвиг червоноармійців згодом розповіли полонені німці.
Командир вишикував полк, в якому служили полеглі розвідники, й зачитав наказ: «Розвідників за геройський подвиг у тилу ворога представити до звання Герой Радянського Союзу».
Закінчилася війна. Рідні Якова одержали звістку, що Равлюк Яків Петрович пропав безвісти. Макарій повернувся додому, працював у колгоспі, дочекався внуків. Дружина Якова – Дарія зберегла вірність коханому і більше не одружилася.
Місцеві слідопити тривалий час шукали місце загибелі свого земляка. Збирали відомості по крупинках. З центрального архіву отримали повідомлення, що воїнів, які загинули на ворожій території, нагородами під час війни не відзначали. Мало того, про військових, які пропали безвісти, забороняли навіть згадувати. І лише через 50 років після завершення Другої світової війни тодішнє керівництво Союзу скасувало несправедливе рішення.
Нині імена всіх загиблих і тих, які пропали безвісти, викарбувані в сільському історично-краєзнавчому музеї. Серед них – Яків Равлюк, який загинув смертю хоробрих, звільняючи Європу від фашистів.
Віктор ВАКУЛА, директор музею с. Бернове
Новини Чернівецької області