Кожен храм зберігає свою історію

У молдавську добу історії нашого краю Чернівці були невеликим містечком – митним пунктом і центром волості. В той час більшість жителів поселення сповідувала православ’я. У місті існували кілька православних церков, але вони, крім монастирської церкви на Горечі, були дерев’яні. З прилученням Буковини до імперії Габсбургів 1774 року, Чернівці стали не лише адміністративним, а й релігійним центром Буковини. Сюди 1781 року з Радівців було перенесено кафедру православного єпископства, яке 1873-го піднесли до рангу митрополії. Упродовж ХІХ століття, в основному, сформувалася нинішня містобудівна композиція Чернівців, а що побудували найбільш визначні православні культові споруди – кафедральну церкву Святого Духа та Резиденцію митрополитів Буковини й Далмації і кілька менших мурованих храмів та каплиць. Важко уявити, проте більше століття тому у Чернівцях діяли майже 60 синагог, з яких нині залишилися одиниці.

Всі найголовніші храми міста зосереджені у центрі. Характерно, що кожний з них, кожна синагога досі зберігають свою унікальну історію. А скільки ще залишається невідомим! Приміром, мало хто знає, що багато років тому у Свято-Духівському соборі у хорі співав видатний тенор світової слави Орест Руснак. В ролі кантора у синагозі «Темпль» (нині – кінотеатр «Чернівці») співав ще один буковинський талант – теж відомий тенор Йозеф Шмідт.

Чернівці по праву вважають перлиною архітектури

Взагалі Чернівці – одне з небагатьох міст України, яке по праву вважають перлиною архітектури. На державному обліку в історичній частині столиці Буковини перебувають понад 600 пам’яток архітектури, серед них – 15 храмів міста.

Звісно, головна архітектурна перлина Чернівців – ансамбль колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації (нині – корпуси ЧНУ ім. Ю. Федьковича). Побутує вислів: «Бути у Чернівцях і не бачити резиденції, це те ж саме, що бути в Римі і не бачити Папи Римського». Цю найкращу споруду столиці Буковини зведено у 1864-1882 роках чеським архітектором Йозефом Главкою з використанням форм романської і візантійської архітектури та мотивів українського народного мистецтва. З 1956-го тут розміщено три корпуси університету. 2011-го на 35-й сесії комітету Світової спадщини ЮНЕСКО колишню резиденцію митрополитів внесли до списку Світової спадщини.

На території резиденції є дві церкви, діє філософсько-теологічний факультет. Навіть у добу Радянського Союзу, коли у виші не діяла університетська церква, хрестів з будівлі ніхто не знімав…

Семінарську церкву Трьох Святителів, перший камінь у фундамент якого заклав митрополит Євген Гакман 1867 року,  теж звели за проєктом Йозефа Главки. Духовна обитель відчинена для всіх, і підпорядковується Православній Церкві України. А ось церква св. Івана Сучавського відчинена лише для студентів-теологів. Вона розміщена в головному корпусі університету, її купол видно здалеку. Вона служила домовою церквою митрополита. У стінах резиденції він жив, працював, молився.

1844 року тоді ще єпископ Євген Гакман урочисто заклав наріжний камінь у фундамент Свято-Духівського кафедрального собору, спорудження якого розтягнулося на 20 років. 17 липня 1864 року владика освятив його, а вже наступного дня заклав наріжний камінь у фундамент каплиці Св. Івана Нового Сучавського. До відома, з неї й розпочалося спорудження комплексу єпископської (згодом митрополичої) резиденції у Чернівцях.

Свято-Духівський собор побудовано у стилі італійського Ренесансу, причому за основу був узятий один із проєктів Петербурзького Ісаківського собору, подарований єпископу Гакману під час його паломництва до Троїце-Сергієвої лаври. Домінантою архітектурної композиції собору є монументальний купол заввишки 46 м.

Ще один витвір митрополита Євгена Гакмана – церква Святої Параскеви Сербської ПЦУ. Цей собор є першим православним кам’яним храмом у Чернівцях. Як свідчить мармуровий хрест, що напроти храму, в XV столітті боярином Лекой саме в цьому ж місці, де і стоїть хрест, був побудований дерев’яний храм преподобної Параскеви. Однак, його не зберіг час. Наступний храм преподобної Параскеви теж був дерев’яний. Його звели і освятили 1745 року. Він служив кафедральним собором до 1843 року. 1844 року було розпочато будівництво собору, який можна побачити у Чернівцях і нині. Мармуровий хрест стоїть якраз на тому самому місці, де були престоли першого і другого храмів преподобної Параскеви.

Організацією будівельних робіт займався крайовий інженер Адольф Марін. Проєкт розробив місцевий архітектор Павловський. Збирати кошти на будівництво взявся священник Андрій Василович. Але грошей не вистачило, тому роботи припинили майже на два десятиліття. Завершити будівництво церкви допоміг Православний релігійний фонд Буковини. Загальна сума витрат становила 46 657 флоринів 73 корони австрійською валютою. Храм освятив 5 лютого 1862 року єпископ Євген Гакман на честь Преподобної Параскеви Сербської. До розпису іконостаса причетний відомий буковинський художник Євген Максимович. Його пензлю належало 15 ікон.

В історії Чернівців храм посідає особливе місце, адже саме тут 29 лютого 1864 р. була відправлена панахида в пам’ять Т. Шевченка. Буковинське українство вперше вшанувало тут національного Пророка. Саме у цій церкві любив молитися письменник і просвітитель Юрій Федькович. Службу Божу завжди правили українською мовою. Її парафіянами були викладачі гімназій та університету. Тут хрестив дітей майбутній митрополит Євген Гакман. Тут відспівували письменника і композитора Сидора Воробкевича.
У радянський період будівлю використовували як склад, шаховий клуб.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ (вул. Руська, 28) – перша на Буковині греко-католицька церква, якій уже 200 років, і яка є головним храмом УГКЦ в області. 1820 року городянин Тадей Туркул подарував невеличку земельну ділянку та пожертвував власні гроші на будівництво своєї церкви для греко-католиків Чернівців. Перший храм спорудили у стилі ампір. Добудовували собор у стилі українського бароко. Іконостас та два бічні вівтарі замовляли у Відні.

Неподалік є Вірменська церква, освячена на честь Святих апостолів Петра і Павла (вул Українська, 28). Проєкт храму було розроблено чеським архітектором Йозефом Главкою. Будівництво церкви завершилося в жовтні 1875-го. Після 1944 року церкву закрили. 1986-го споруду церкви передали Чернівецькій філармонії для використання під зал органної музики.

Храм Святого Миколая побудували у Чернівцях у румунський період на Буковині (1919–1940) – у румунському стилі. На зв’язок із румунською культовою архітектурою вказують оригінальні «кручені» куполи церкви. Храм збудовано за зразком одного із шедеврів румунського середньовічного зодчества – Успенського собору у румунському місті Куртя-де-Арджеш. Це – єдина православна церква Чернівців, в якій не переривали богослужіння за радянської доби.

Серед архітектурних родзинок Чернівців є ще жіночий та чоловічий монастир. Чоловічий монастир і церква Різдва Пресвятої Богородиці на околиці Чернівців, в урочищі Гореча. Муровану монастирську церкву Різдва Пресвятої Богородиці, яка і донині є однією з найцінніших пам’яток культового зодчества Буковини і найстарішим із збережених у Чернівцях мурованих храмів, звели 1767 року на місці старої дерев’яної церкви. Існує легенда, що гроші на будівництво церкви виділила російська імператриця Катерина ІІ. А ось сам монастир «Гореча» було засновано ще раніше, 1712 року невідомим ченцем-пустельником.

1823 року храм і це святе місце відвідав російський імператор Олександр I, який перебував у Чернівцях з 5-денним візитом.

Жіночий Свято-Введенський монастир (вул. Буковинська, 10) бере свій відлік з початку XX століття, і постав за сприяння митрополита Буковини і Далмації Володимира Репти. Монастир діяв до 1960 року, потім його закрили. Монастирські споруди влада відібрала, а сестер переселили у Хрещатицький монастир. А через два роки монастир ліквідували остаточно.

Відновили Свято-Введенський жіночий монастир 1994 року. На подвір’ї монастиря побудували новий Свято-Троїцький собор з підземним храмом преподобного Іоана Кущника.

Ще один римо-католицький храм міста – єзуїтський костел Найсвятішого Серця Ісуса, що неподалік Соборної площі (вул. Т. Шевченка, 2). Наразі – найзанедбаніший храм міста. Ця святиня від рук атеїстів постраждала найбільше. Найкращий в архітектурному плані храм Чернівців вабить туристів, та й самі чернівчани не байдужі до його долі.

Миколаївська церкву – найстарішу дерев’яну церква у місті, пам’ятку архітектури національного значення, збудовану 1607 року (вул. Сагайдачного, 89). Зараз там служать священники ПЦУ. Реставрації цього храму проводили 1954 року та після пожежі 1992-го, коли згоріла значна частина будівлі.

Що цікаво, у Чернівцях є ще одна стара церква хатнього типу – Успенська, розташована у віддаленому районі Калічанка. Вона була збудована у центрі Чернівців, біля Турецького моста 1735 року, але згодом, за наказом австрійської влади, її перенесли на край міста.

Вже за часів Незалежності у місті почали зводити багато церков, особливо у віддалених від центру районах. Але найціннішими залишаються ті, котрі звели наші славні предки.

Підготував Анатолій ІСАК

   
Новини Чернівецької області