Катруся не гаяла час на карантині, вона у своїх роботах давала життя природі
pogliad.ua
A
A
A
Скрипалька-художниця Катерина Островська ділиться з читачами нашого видання недитячою мудрістю та планами на майбутнє
Коли запитуєш Катю про її вік, вона ніби біжить наввипередки зі своїми роками і одразу випалює, що їй майже 10. Дівчинка цікава співрозмовниця, логічно описує своє бачення тієї чи іншої ситуації і завзято відстоює власну позицію щодо наболілих тем. Одна з її наставниць – чернівецька художниця-дизайнерка та керівниця гуртка «Дизайн» МПДЮ Світлана Крачило – каже, що Катруся справжній боєць, яка не боїться труднощів і ні на що не скаржиться. На карантині дівчинка була неймовірно плідною, вона буквально «закидувала» дорослих своїми художніми роботами різного напрямку.
– А ще я ходжу на скрипку до Євгенії Петрівни. Цей музичний інструмент добре розвиває пам’ять, тож я багато чого можу запам’ятовувати і отримувати гарні оцінки на уроках, – переконує Катя.
За її словами, вона вирішила поєднати у собі задатки і музиканта, і художника. Адже коли людина змалку вчиться малювати (і правою, і лівою рукою), то розвиває мозок і в голову приходять гарні ідеї щодо творчості.
«Мені подобається грати на скрипці, бо я відчула, що це моє»
– Катю, який з днів тижня вважаєш ідеальним?
– Субота. Тому що цього дня я йду до Світлани Миколаївни на заняття і мені дуже подобається там малювати. І вівторок мені подобається, бо я ходжу на музику до Євгенії Петрівни, а в середу ми йдемо на ансамбль, будемо там колись виступати – гратимемо дві п’єси. І мені подобається грати на скрипці, бо я відчула, що це моє. У мене ще прадід також грав на цьому музичному інструменті. Він був самоуком і я навіть бачила його скрипку, коли гостювала в Карпатах. Там бачила 4 смичка і трохи розламану скрипку, яку взялася полагодити мамина подруга, яка є вчителькою музики. До речі, моя мама свого часу грала на фортепіано. Вона зараз то все забула, але трохи щось пам’ятає. Займаючись музикою ми розвиваємо слух і це дуже добре.
«Можна багато чого цікавого вигадати, навіть якщо ти сидиш удома»
– Чим займалася на карантині, він тебе пригнічував, чи надихав?
– У мене були двоякі відчуття. Коли не виходила з дому, я думала: ну чого не виходжу з дому? А коли поїхала в Карпати, то там без проблем можна туди-сюди розганятися і з котом бігати по хаті, щоб йому жир трохи зганяти, бо він у нас досить важкий, зо вісім кілограм важить. А ще я багато займалася творчістю – малювала, грала на скрипці. І на карантині зрозуміла, що можна багато чого цікавого вигадати, навіть якщо ти сидиш удома. Наприклад, кіт і клоун. Коли намалювати з них щось одне – це буде прикольно, іноді навіть смішно. Також за таким же принципом можна вигадати костюми. Тобто на карантині можна багато чого повигадувати, або фотографію якусь намалювати.
«Щоб природа не ображалася на нас, людей…»
– Що тебе надихає у творчості?
– Найбільше мене надихає те, що я малюю. Наприклад, музику, природу. Природа мені найбільше подобається, бо вона неймовірно красива. Я хочу дати їй життя у своїх роботах, щоб природі це сподобалося і щоб вона не ображалася на нас, людей. Ми природу знищуємо, а я хочу її зберегти. Наприклад, намалювати якусь рослину, яка б символізувала природу. Але природа від нас набагато більше вимагає. Їй подобається чистота, а не те, коли фабрики запускаємо і цим забруднюємо повітря.
І ми настільки все використовуємо, що чимало тварин уже немає, багатьох винищили. Їх дуже шкода. І природа за ними сумує, бо вони – Божі створіння. Але люди ні про що не думають і продовжують чинити неправильно. Як так можна? Це ж тварина, вона також відчуває біль, смуток і вона також хоче жити. Гадаю, людям треба поставити себе на місце цих бідолашних тварин і запитати себе: «Щоб б це було, якби так зробили з тобою?».
– Що хочеш сказати світові своїми художніми роботами?
– Своїми роботами я хочу сказати, що треба поважати і себе, і інших. Хочу донести до кожного, що природа – це матір, яка нас любить і нам все дала. Вона нам дала тепло, а ми починаємо її винищувати. І ми цього не розуміємо. Якщо і надалі так будемо робити, то вже нічого не залишиться, в нас більше нічого не буде. А природі від цього може стати зле. Іноді природа може показати людям на що здатна. Коли сердиться, то може, наприклад, через землетруси показати, що їй щось не подобається, що варто припинити її засмічувати. Вона хоче залишити все, як є. Ось люди курять і засмічують повітря. Цим самі собі шкодимо. А якщо цього не робитимемо, то і нам буде добре, і повітрю. І що більше робимо добра для природи, то більше природа нас буде винагороджувати, бо це їй буде подобатися.
– Чим плануєш займатися після закінчення школи, художніх та музичних студій?
– Я буду продовжувати грати на скрипці, щоб нічого не забути. Бо мама забула вже, просто їй погано пояснювали. Також буду продовжувати самостійно малювати. Тобто мене нічого не зупинить. Бо малювати – це добра навичка, як і гра на скрипці. А якщо школа закінчиться, то також необхідно буде підтримувати знання, бо якщо матимеш дітей, то потім їм треба буде все добре пояснити.
Ще не визначилася щодо майбутньої професії. Але мені імпонують поліцейські, які піклуються про те, щоб люди дотримувалися законів та правил, щоб все було добре.
Тато у мене військовий, а мама – стоматолог. Тато мене трохи вчить стріляти з воздушки і я вже сама знаю що й до чого. Мені це подобається.
– Якби була президентом, то що б найперше змінила?
– Я, наприклад, змінила би те, щоб кожна фабрика була оснащена якісними очисними спорудами, які б перешкоджали забрудненню повітря. А щодо тварин, яких є дуже мало, то я б сказала так: «На цих тварин не треба полювати, доки їх не стане трохи більше, наприклад, мільярд». А якщо цих тварин буде набагато менше і люди не перестануть полювати на них, то, звичайно, доведеться з цим щось робити і думати, як діяти, аби люди перестали робити ці погані вчинки.
«Батьки – це найбільше щастя, що може бути»
– Як гадаєш, яким буде світ через 10-20 років, що зміниться?
– Думаю все зміниться трохи в кращий бік, а трохи – в гірший. Загалом, в гірший. Бо ми настільки ці гаджети повигадували і я собі думаю: «Навіщо так багато вигадувати, якщо по цілому світі усі так роблять? Невже не можна зупинитися?». Також треба обов’язково цінувати тих, хто поряд. Треба цінувати батьків. Бо потім їх уже може просто не бути. І треба з ними проводити якомога більше часу. Батьки – це найбільше щастя, що може бути. Треба цінувати все – батьків і те, що дала природа. Якщо будемо цінувати, то всім буде дуже добре і ми розумітимемо інших.
– Які даси поради дорослим, щоб вони залишалися активними та цікавими для оточуючих?
– Щоб вони були активними, треба займатися спортом. Або йогою, або тим, що їм більше подобається. Треба чергувати роботу з відпочинком. Треба складати розклад і тоді можна залишатися активними на цілий день. Ось коли я займалася йогою, то реально енергії було на цілий день. А щоб цікавими залишатися, то треба щось своє вигадувати, а потім з кимось цим поділитися.
Ольга ШУПЕНЯ
Новини Чернівецької області