Гендиректор ТзОВ «Надія», заслужений будівельник України Василь Бічер
pogliad.ua
A
A
A
Цього місяця колектив ТзОВ «Надія» зобов’язався здати в експлуатацію амбулаторію і школу
Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» не відносять до великих будівельних фірм, проте в арсеналі цього колективу понад 300 зведених і реконструйованих об’єктів – від багатоквартирних житлових будинків до медичних закладів, дошкільних установ, шкіл, прокладання доріг тощо. І нині, незважаючи на непрості часи в країні, товариство працює відразу на кількох будівельних майданчиках в різних районах краю, готуючи окремі об’єкти до здачі в експлуатацію. Зокрема, велику амбулаторію у Вижниці заплановано ввести в експлуатацію до Дня незалежності України, другу чергу школи в селі Кам’янка на Глибоччині – до 1 вересня…
Як вдається витримувати високий темп? Настільки сприятливим є зараз інвестиційний клімат для розвитку будівельного бізнесу? На ці та інші запитання наш кореспондент намагався одержати відповіді у генерального директора ТзОВ «Надія», заслуженого будівельника України Василя БІЧЕРА (на фото).
«Велике будівництво» – нова якість життя
–Нинішнього року стартував масштабний проєкт президента та Уряду «Велике будівництво». В Україні взялися за будівництво та реконструкцію шкіл, дитячих садочків, стадіонів, приймальних відділень лікарень та доріг. Знаю, що в Чернівецькій області зведуть та реконструюють 5 шкіл, 5 садків, 5 стадіонів, 6 приймальних відділень лікарень і під’їзні шляхи до цих об’єктів. Чи бере ваше товариство участь у цьому проекті, пане Василю?
–Розпочну, певно, з того, що в Чернівецькій обласній раді я очолюю комісію з будівництва, транспорту й зв’язку. Коли надійшла пропозиція підшукати об’єкти, до цієї важливої справи долучилися відповідальні працівники обидвох гілок влади краю, буковинські депутати. При цьому враховували ступінь готовності об’єкту та його значимість для місцевої громади. Таким чином до списку ввійшли будівництво шкіл у селах Рідківці Новоселицького району та Усть-Путила Путильського, реконструкція освітніх закладів у Горішніх Шерівцях Заставнівського, Кам’янка Глибоцького району та Герці. До другої п’ятірки ввійшли будівництво дитячої установи с. Опришени Глибоцького району, реконструкція будівлі школи-інтернату під ДНЗ с. Колінківці Хотинського, навчально-виховного комплексу села Недобоївці Хотинського, будівлі ДНЗ з прибудовою приміщень дошкільної групи села Луковиця Глибоцького, реконструкція частини ІІ поверху адміністративної будівлі під дошкільні групи села Снячів Сторожинецького району.
–Котрий із цих об’єктів споруджує ваш колектив?
–Нам доручили завершити реконструкцію середньої школи в селі Кам’янка Глибоцького району. Власне, належало звести додаткове приміщення на 450 учнів та кількох груп дошкільної установи. Існуюча школа була розрахована на 650 учнів, однак навчалися там понад 1200 дітей. Оскільки місць не вистачало, то здобували школярі знання у 2-3 зміни. Розширення школи було надзвичайно доречне, бо уявіть собі лише стан дітей, які вже в сутінках закінчували уроки і вночі йшли додому.
–Зазвичай, соціальні об’єкти фінансуються дуже важко. Пригадую, зведення школи в Йорданештах, яке розтягнулося невиправдано довго. В цій ситуації були проблеми з фінансуванням?
–Не скажу, що все гладко. Проте, у нас, по-перше, є кредитна лінія. По-друге, нам регулярно надходять кошти з обласного та районного бюджетів. Скажу щиро, допомагає те, що мені доводиться брати участь у профільних нарадах облдержадміністрації, де я періодично наголошую, що це президентська програма й на її реалізацію необхідно виділяти кошти. Завдяки цьому ми вже спорудження шкільної прибудови завершуємо. Нині майстри роблять останні штрихи – дофарбовують стіни, виконують благоустрій території.
–Школа – особливий об’єкт і його зведення потребує особливої уваги до підбору матеріалів, створення належних умов для навчання дітей і роботи педагогів?
–Ми завжди зважаємо на це – зводимо не першу школу. Останні з них – освітні заклади в Молодії, Йорданештах… Зводимо для дітей, а тому в роботі використовуємо винятково найякісніші європейські матеріали, враховуючи фактор енергозбереження. Аналогічно й у Кам’янці. Про матеріали вже не згадуватиму. Скажу про інші вигоди. В цій школі передбачені особливі входи для дітей з особливими потребами. Навіть встановили ліфт, який довозитиме таких школярів на 3-ій поверх. Такого немає навіть у міських школах.
–Крім освітніх закладів колектив «Надії» зводить чимало медичних установ. Які з них споруджують нині ваші майстри?
–Школи і медичні установи – це об’єкти, до яких потрібен особливий підхід. Бо в першому і другому випадках мова йде про здоров’я детей та дорослого населення. Але, приміром, колектив здійснював реконструкцію закладу для самотніх людей в селі Ленківці на Кельменеччині. Ми добре розуміли, що в цих приміщеннях літні хворі люди доживатимуть віку. Отож використали найновіші енергозберігаючі технології, зробили максимально зручні умови для проживання і дозвілля. Насамкінець, зважили на те, що старші люди не можуть через слабість відвідувати місцеву церкву, тому на території пансіонату облаштували каплицю.
Аналогічний підхід був і при реконструкції будівлі Кельменецького територіального центру соціального обслуговування. Там перекрили дах, вставили енергозберігаючі вікна, утеплили фасад, встановили електричний та газовий котли, всередині приміщення обладнано кабінети, а для осіб з обмеженими можливостями, одиноких пристарілих громадян, учасників АТО, інших соціально незахищених категорій обладнали спортивно-відновлювальний зал, масажний кабінет, перукарню і майстерню з пошиття та ремонту одягу, зал фітотерапії тощо.
«Доступні медицина» розпочалася з Чагра
–Торік в Україні стартувала державна програма «Доступна медицина». Який внесок у цю потрібну справу зробив колектив «Надії»?
–Наш внесок – збудувати відмінний об’єкт з максимальними зручностями європейського зразка. Знаю, що на виконання Закону України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» попередній Президент України ініціював будівництво медичних установ у населених пунктах. Відтак медичний заклад у Чагрі, котрий зводив наш колектив, став першим із дев’яти амбулаторій загальної практики сімейної медицини, що їх мали збудувати на Буковині, згідно програми «Доступна медицина». До речі, торік здали в експлуатацію сім таких об’єктів у селах Чагор, Опришени, Комарів, Остриця, Горбова, Магала, Мамаївці. З них – ще дві ми зводили власними силами. Зізнаюся, завдання було не з простих. Люди не припиняли роботу за будь-яких погодних умов. Амбітний план звести амбулаторію у Чагрі у рекордно короткий термін – лише за півроку – вдалося реалізувати. І якщо досі первинний медичний заклад села розміщувався у пристосованій майже столітнього віку будівлі, то ми зробили до послуг мешканців і медичного персоналу просторе світле приміщення з усім необхідним оснащенням та навіть із новеньким автомобілем.
–Пане Василю, я так розумію, що програму «Доступна медицина» не згорнули. Де нині трудиться ваш колектив?
–Після здачі в експлуатацію амбулаторій у селах Магала й Опришени, майстри перебазувалися в села Молодія та Тарашани Глибоцького району й у місто Вижниця. Будівництво медзакладу в Молодії на завершальному етапі – прагнемо зробити подарунок до Дня незалежності. Можливо вдасться закінчити роботи і в Вижниці. Там об’єкт доволі серйозний – у ньому трудитимуться 7-8 лікарів, середній медперсонал, будуть лабораторії тощо.
–Останнім часом мені неодноразово доводилося чути від керівників, що найкращі фахівці виїхали за кордон. Вашій фірмі для таких обсягів вистачає людей?
–Звісно, хотілося б мати більше висококласних професіоналів. Однак зараз ми надаємо роботу 150-170 працівникам, яку сумлінно трудяться. Стажу таке, ніхто з подружжя не покине сім’ю, якщо в ній усе гаразд. Люди від нас не йдуть, значить їх зарплата влаштовує. Крім того, маємо цегельний завод у селі Купка, де зайняті 60 чоловік. Діє столярний цех. На власній базі виготовляємо бетонні перемички, інші залізобетонні вироби. Шукаємо шляхи зайнятості людей, аби вони не покидали родини й не вирушали за кордон на заробітки. Це дається не просто, бо в нашій країні недосконала кредитна політика, бракує законів, які б сприяли розвитку малого і середнього бізнесу.
Залишити слід на землі
–Пригадую, повінь 2008-го завдала значної шкоди краянам. Висока вода зруйнувала чи пошкодила чимало будинків. Того року ваш колектив допоміг майже двом десяткам родин оселитися в нові житла…
–Такі речі забути не можна. Не можна було спокійно дивитися, як луди сиділи на купі глини від хати і порожніми очима дивилися на замулені городи. Того року ми побудували 16 садиб. Пригадую, ми прибули в село Панка Сторожинецького району, щоб оглянути місце під двоповерховий будинок для багатодітної родини. Глава сім’ї намагався шукати картоплю під шаром намулу. Невдовзі прибули наші майстри й до свята Михайла ми здали будинок господарям. Ще й подарунок їм зробили – купили телевізор.
–Чув, що нещодавно ваш колектив упорядкував поховання полеглих воїнів у Першій світовій війні. Чия це була ініціатива?
–Усі країни, які брали участь у Першій світовій війні, зобов’язалися у межах Женевської конвенції 1927 року впорядкувати місця останнього спочинку полеглих. Наше завдання – дбати, про те, щоб пам’ять про всіх солдатів, які гинуть на війнах, залишалася жити. Тим паче, що тут лежать не просто невідомі вояки, на плитах викарбувані їхні імена, прізвища, знаємо, хто на цвинтарі села Валя Кузьмина похований, з яких сіл сюди перенесли останки, і тому цей історично важливий пам’ятник мусить бути у доброму стані. До речі, там у чотирьох могилах покояться останки майже 3800 вояків різних національностей. Ми доклали максимум зусиль, щоб ця пам’ять зберігалася якнайдовше.
–Зараз світ переживає пандемію небезпечного вірусу. Кожна людина у міру можливостей робить щось для подолання епідемії. Ваш колектив не стояв осторонь?
–Ніколи такого не було, щоб ми не долучалися до благодійних акцій. Для районної лікарні ми придбали кисневий концентратор, майже на 30 тисяч гривень закупили захисних комбінезонів та респіраторів. В таким справах ніхто не повинен стояти осторонь.
–У неділю відзначатимуть День будівельника. Що б ви хотіли побажати своїм колегам та колективу?
–Побажаю здоров’я, терпіння, з гідністю подолати загрозу китайського вірусу, щоб підприємства працювали. Пам’ятаймо, якщо населені пункти будуються, то вони розвиваються і мають майбутнє. Мусимо віддати борг тим, хто працює на будівництві. Люди мають розуміти, що їх цінують, шанують, поважають.
Анатолій ІСАК
Новини Чернівецької області