Чернівчанка Наталія Легчілкіна
pogliad.ua
A
A
A
Підприємиця із 25-річним досвідом стверджує, що колишні кризи були «квіточками», а теперішня – «вишенька на торті»
1995 року чернівчанка Наталія Легчілкіна започаткувала власну справу, ставши власницею мережі салонів взуття «Стиль Наталі». За період своєї діяльності вона пережила фінансово-економічні кризи 1998, 2008 та 2014 року. Сьогодні підприємиця впевнено стверджує: «Колишні кризи були квіточками, а теперішня – вишенька на торті».
«Людям треба буде дуже великий термін для реабілітації»
– Пані Наталіє, як ця коронавірусна криза вплинула на бізнес?
– Такої кризи за період існування моєї діяльності ще не було. Зараз маємо кризу всесвітнього масштабу. Відбувається переформатування світу і це щось зовсім нове для нас, ми розпочинаємо жити за іншими правилами та стандартами. Все, що було до цього – одне життя, а зараз – зовсім інше. І невідомо, як все буде розвиватися, наразі це не може спрогнозувати жоден експерт світу. Багато бізнесів просто закрили, чимало напрямків цілком ліквідували. Гадаю, людям треба буде дуже великий термін для реабілітації. І незрозуміло, за якими правилами і що буде працювати.
Як криза вплинула на мою справу? Мій бізнес – святкове та повсякденне взуття. Однак зараз святкова тема повністю закрита, адже немає весіль, ресторани не працюють і у людей немає потреби у святкових обновках. Взуття повсякденного характеру люди купують, але здебільшого, це дешева ніша або товар дорогої якості із 50-відсотковою знижкою. Це свідчить про те, що зараз наше завдання, підприємців, перевести товар у грошовий еквівалент, щоби мали можливість закупити літній товар. І то, ми зараз дивимося, чи воно буде потрібне, як народ реагуватиме на ціни. Адже переважно, люди зараз витрачають всі кошти на продукти, які досить дорогі. Усі продовольчі запаси, які раніше були – картопля, солені огірки – закінчилися і вже потрібно їх купувати з нового врожаю, заплативши по 30 гривень за кілограм картоплі та стільки ж огірків. Отже, їмо ті ж продукти, але за вищими цінами. Виходить, споживчий кошик збільшився вдвічі, порівняно з березнем і навіть до 15 квітня. Також, про всяк випадок, люди притримують гроші на медикаменти, не дай Бог, захворіти. Єдине, на чому зараз відчутна економія – не сплачуємо за опалення, і електроенергією менше користуємося, бо світловий день набагато більший.
Щоб детальніше аналізувати ситуацію і робити прогнози на майбутнє, нам потрібно, щоб запрацювали всі механізми. По-перше, буковинські заробітчани, які поїхали на роботу за кордон, розпочнуть відсилати кошти своїм сім’ям у нашу область тільки через три місяці. По-друге, потрібно, щоб запрацювала ще село. А воно поки що вкладає гроші лише в насіння та землю. Цього року хто мав черешню, її просто немає, через тривалі дощі вона втратила товарний вигляд. Вишень також, напевне, не буде. Чому важливо, щоб запрацювало село? Бо здебільшого кошти є в селі. Наші основні покупці в торгових центрах та на Калинівському ринку – це 80% сільського населення.
«Від початку нового року все йшло на спад, до нуля»
– Скільки втратили грошей за період карантину, якої суми заробітку недорахувалися?
– Тут не так заробіток важливий, як накопичення боргів. Є недоотриманий прибуток, але його не потрібно рахувати. Потрібно рахувати, скільки грошей я проїла. У кожного – своє. По 5000 гривень на місяць, як би ти хотів чи не хотів, ти витратиш. Ось у мене молодша дитина закінчує 11 клас, а це треба репетиторів і усе решта, то теж гроші йдуть. Але зараз всі люди живуть в економ-варіантах.
Отже, маємо недоотриманий прибуток, але він є нестабільним. Раніше все було більш прогнозовано, то можна було щось наперед прораховувати. А зараз, від початку нового року, все йшло на спад, до нуля. І, звичайно, пішов мінус. У кого були товарні кредити – це теж проблема. Тому що ти щось понабирав, тобі це треба продати. А є товар, яким потрібно було торгувати у березні-квітні. Через жорсткий карантин ніхто не працював, значить, товар простоює, але все одно ці кошти треба повернути…
Податкова і Пенсійний фонд дали дві місяці канікул
– Скажіть, будь ласка, чи пішли вам назустріч орендодавці, Пенсійний фонд, податкова?..
– У нас у торговому центрі «Формаркет» була спільна розмова орендодавців та орендарів і зійшлися на тому, що сплачуємо за оренду 50%. А на період жорсткішого карантину, коли всі магазини були закриті, то яка може бути сплата оренди, якщо був нуль? Так ми і домовилися, про нуль.
Також нам дав два місяці канікул Пенсійний фонд і стільки ж – податкова, то ми не сплачували податок і єдиний соціальний внесок. Калинівський ринок теж пішов назустріч, і ми не сплачували комунальних платежів.
Загалом, цю ситуацію можна прирівняти до війни. Ми зараз у військовому стані, тільки ніхто не стріляє, бо коронавірус – це бактеріологічна зброя. І тепер треба якось все реабілітувати, механізм запустити, а він запускатиметься поступово і тут не має бути жодних амбіцій. Це є форс-мажорні обставини.
«Я взагалі не хочу нікому давати конверти, мені це нецікаво…»
– Які маєте прогнози щодо вашого бізнесу?
– Розумієте, прогнозів поки що немає ніяких. Ви подивіться, що паралельно відбувається у світі. В Америці – грабунки. А у нас на митниці – незрозуміло що. Не годні поділити, хлопці хочуть грошей. Розумієте, вони звикли до того, що мають отримувати в конвертах. А люди неготові платити у конвертах. Якщо ти мені кажуть платити у касу, я до цього готова. Я взагалі не хочу нікому давати конверти, мені це нецікаво, хочу платити податок державі. Але ж ви хочете і державі платити, і конверти. В таких ситуаціях треба мати совість, боятися трохи Бога і просто відмовитися від конвертів. Гроші у тих, хто бере у конвертах, є. І вони все одно батон ковбаси в день не з’їдають. Вони так само їдять як прості смертні – два шматочки ковбаски, але я їм, наприклад, за 100 гривень, а вони – за 1000. Однак треба пам’ятати, що ми всі під Богом ходимо і ця хвороба нікого не омине.
У літній період треба діяти за принципом – дороге яєчко до Великодня
– З якими фабриками працюєте?
– Я працюю з українським виробником. Однак багато фабрик закрили і взуттєва індустрія, яка була в Україні, вона також скоротилася. Тож беру товар ще й іноземного виробника. У мене Україна представлена на 50% тому, що вітчизняні фабрики не закупили сировини. Та це стосується лише літнього періоду, а восени вони запрацюють за стандартною схемою.
Наразі з Китаєм не працюю, бо дуже довга доставка, до трьох тижнів. А літній період у нас дуже короткий і тут треба діяти за принципом – дороге яєчко до Великодня.
«Зараз ніяких відстрочок платежів не буде, всім потрібні кошти»
– Як тривала дощова погода вплинула на попит?
– Через погодні умови літній період відтермінувався. З одного боку, це погано, з іншого – добре. Тому що ми увійшли в літо з квітневою погодою і якусь частина товару, яку завезли у березні, встигли трішечки продати, щоб бодай якось перевести його в готівку, яку можна вкладати у наступні замовлення. Бо зараз ніяких відстрочок платежів не буде, всім потрібні кошти.
«Міське населення живе від зарплати до зарплати, а заощадження має село»
– Яка буде мода у споживачів, на що вони більше звертатимуть увагу?
– Здебільшого, люди зараз ходять пішки. Це свідчить про те, що буде попит на спортивне і повсякденне взуття. Моделі офісного варіанту – скоротяться. Принаймні доки громадський транспорт не запрацює, люди ходитимуть пішки. І, власне, через відсутність громадського транспорту, через тривалу дощову погоду маємо дуже мало покупців. Тим більше, що гроші, переважно, в селі мають. Міське населення здебільше на зарплаті, але багатьох відправили додому. Ось у мене сестра в Діагностичному центрі працює, то її просто відправили на місяць у відпустку за свій рахунок. Заплатили 800 гривень – не знаю за який місяць, то вона просто без коштів. І пані лікарка сидить вдома, яка не має навіть на хліб. Заощаджень у міського населення немає, і це не тільки стосується Чернівців, це у всьому світі так. Міське населення живе від зарплати до зарплати, а заощадження має село.
«Ліпше звечора лягти голодним, аніж вранці прокинутися з кредитом»
– Які плани на майбутнє, які висновки зробили для себе, для бізнесу, для сім’ї?
– Потрібно заощаджувати і таки потрібно відкладати на «чорний день». Треба прислухатися до тих фінансових експертів, які радили: якщо щось стається, то в тебе має бути грошей мінімум на три місяці. Звичайно, не брати кредити. У кого є кредити, то це халепа. Ліпше звечора лягти голодним, аніж вранці прокинутися з кредитом. Треба цього позбуватися. Нема чого жити у борг, необхідно розраховувати тільки на себе, на свої сили.
Щодо бізнесу, то не знаю, як у цих умовах відкладати, але треба умудрятися. Треба дивитися, які опції можна скоротити: що ти можеш дозволити, а що – ні. Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Треба дивитися, як ти випливеш до того берега. Чи кролем, чи брасом, різниці немає, якою технікою, але тобі треба випливти, щоб просто не потонути.
Ольга ШУПЕНЯ
Новини Чернівецької області