У геріатричному пансіонаті в Чернівцях – суворий карантин

– Після оголошення карантину ми відрядили всіх своїх працівників у законні профспілкові відпустки, – розповідає пан Мирослав. – Цілий місяць на роботу виходили тільки лікар, медична сестра, санітарки, працівники кухні, комірник і директор. Оце нещодавно працівники вийшли на роботу. За власний рахунок не захотіли бути вдома, оскільки не у кожного з них є ті «рахунки».

Як стверджує директор пансіонату, підопічні з розумінням поставилися до тимчасових обмежень і заборон. Зовсім інша справа – їхні родичі, котрі ледь не силою вривалися до закладу, сварилися із керівництвом, погрожували заявити на них до поліції. Проте карантин є карантин. Передачі від відвідувачів за прохідною приймає санітарка і передає підопічним.

Нещодавно навіть знімальну групу столичного телеканалу не пропустили, хоча журналісти були у захисних комбінезонах, масках й окулярах. Та й не тільки телевізійникам заборонили вхід, не дозволили відвідати його навіть директору департаменту охорони здоров’я. Закон для всіх однаковий.

У пансіонаті вважають, що ліпше перестрахуватися, ніж допустити спалах коронавірусу.

До пансіонату ледь не щодня навідується листоноша, котра доставляє пенсії та державні допомоги. Вона підходить до спеціального віконечка, де вже на неї чекають підопічні у масках і рукавичках. Вони беруть належні кошти, розписуються і розходяться по кімнатах.

– Ми забезпечили основними продуктами пансіонат на півтора місяця, – запевнив нас пан Мирослав. – Хіба що свіжий хліб, молочні продукти та ковбасні вироби одержуємо через день. Але й при цьому дотримуємося суворих вимог карантину/

Керівництво геріатричного пансіонату подбало про засоби індивідуального захисту – забезпечені ними на цілий рік. Придбали 10 комплектів комбінезонів про всяк випадок. Відвели кімнати із окремими входами і санвузлами під ізолятори. Хоча хворих і немає, проте щодня медперсонал проводить температурний скринінг – вранці та ввечері. Обслуга кілька разів на день протирає дезінфікуючими засобами ручки дверей. Як кажуть – береженого Бог береже.

– За період карантину до пансіонату ніхто не просився, – каже пан Мирослав. – Окрім того, ми й не відпускали нікого додому.

Коли дозволяє погода, ходячі підопічні гуляють територією пансіонату, відпочивають на лавицях.