Любов Кожолянко: Люди чекають, коли відкриють кордони

Влада, особливо зараз, має надати преференції підприємцям, які створюють нові робочі місця

У Чернівецькій області на початок тижня у центрах зайнятості налічувалося 7870 безробітних. Скільки їх насправді? На скільки може збільшити цю кількість вимушений карантин? З цих запитань розпочалася наша розмова з директоркою Чернівецького обласного центру зайнятості Любов’ю КОЖОЛЯНКО.

Дистанційний прийом

– Пані Любове, нині, здається, тільки лікарні працюють у звичному режимі. Робота всіх інших установ обмежена карантинними заходами. Як діють у цих непростих умовах центри зайнятості? Нині всі центри зайнятості працюють у режимі карантину?

– Центри зайнятості – не виняток. У період дії карантину, для попередження розповсюдження коронавірусної інфекції, у філіях Чернівецького обласного центру зайнятості прийом громадян ведуть дистанційно. У телефонному режимі радимо реєструватися безробітним, також дистанційно спілкуємося із зареєстрованими вже особами. Як це відбувається на практиці? По-перше, при вході до кожної філії є скриньки для кореспонденції, в якій відвідувачі можуть залишити документи про взяття на облік. А далі всі реєстраційні дії здійснюють працівники філій центру зайнятості. Для взяття на облік потрібно дві заяви – вони є на нашому сайті в мережі «Інтернет». Їх можна скачати, від руки заповнити, зісканувати і відіслати електронною поштою чи самостійно закинути у скриньку. Через день-два з цією людиною зв’яжеться наш фахівець і вирішить всі формальності з постановки на облік. Ми намагалися спростити процедуру до мінімуму.

– Яка ситуація з безробіттям у краї була торік і на початок нинішнього року?

– Попередній рік для центрів зайнятості був порівняно не складний. Рівень безробіття у нашій області був значно меншим, ніж загалом по Україні. В це складно повірити, проте ми відчували брак кадрів. Складалася ситуація, що навантаження на одну вакансію доходило до двох-трьох людей. А кількість вакансій була вищою за число безробітних на обліку. Розумієте, наш край специфічний – сільськогосподарський. Люди зайняті на полях і в садах. По-друге, чимало краян виїжджають на закордонні заробітки. Маючи біометричний паспорт, можна на три місяці поїхати в одну з країн ЄС, підзаробити валюти, опісля влаштовувалися на два-три місяці, відтак знову виїжджали на роботу. Тому особливий брак кадрів відчувався щодо робітничих професій. Це – слюсарі, слюсарі-сантехніки, електрозварники… Зварникам роботодавці обіцяли платити зарплату 20 тисяч гривень. І все одно ми не могли знайти фахівців. Жорстка конкуренція на ринку праці з боку поляків, чехів, німців позбавляла нас можливості вчасно знаходити відповідні кадри. Однак це в принципі добре, бо вітчизняні роботодавці мусили підтягувати зарплату до європейської.

Ситуацію розрядять інвестори

– Кілька років тому в цехах колишніх заводів «Гравітон» та «Кварц» німці відкрили два виробництва – «Аутомотів Електрік Україна» і «СЕ Борднетце-Україна». Вони вирішили проблему з безробіття у краї?

– Скажу відверто, коли ці підприємства прийшли на буковинський ринок, вони відчутно підірвали його. Знаю, що на «Гравітоні» працювали по 1400 і більше краян, на «Кварці» – трохи менше. Ці підприємства не вимагали у претендентів особливої освіти. Набирали, два тижні стажували і до роботи. Наскільки мені відомо, за умов виконання плану працівникам платили по 10 і більше тисяч гривень у місяць. Крім того, керівники підприємства встановили непоганий соціальний пакет, добре харчування тощо…

– Якось мені довелося спілкуватися з директором «СЕ Борднетце-Україна» Олександром Бафановим. Скаржився, що у Чернівцях бракувало охочих стати до роботи, тому їздили районами для набору працівників…

– Справді, місто не могло вгамувати кадровий голод цих двох сучасних підприємств. Тому вони організували підвезення людей із сільських районів у прийнятних межах. Якщо відверто, мені імпонував їхній підхід до організації справи. Як тільки-но ці підприємства вийшли на наш ринок, їхні керівники звернулися до нас і запропонували співпрацю. Ми охоче погодилися, але попередили їх – якщо хочуть витримати конкуренцію, то мають встановити відповідну зарплату працівникам. Це ми запропонували їм організувати підвезення сільських людей. Вони прислухалися до порад і задоволені.

– Зараз в обласному центрі своєрідний будівельний бум. Куди не глянеш – будівельні крани стоять. Будівельників вистачає, пані Любове?

– У нас не так проблеми з будівельниками, як з їхньою легалізацією. Гадаю, не відкрию секрет, що багато будівельних фірм працюють за «сірими схемами». Подекуди до 50 відсотків. Нелегальна праця в цій галузі буйно квітне. Тут є неабиякі загрози. Насамперед, нелегальна праця не додає пенсійного стажу. По-друге, порушують охорону праці. Якщо трапиться виробнича травма, робітникові марно апелювати до роботодавця. Він вмиє руки. Якось ми одержали доручення від попереднього прем’єр-міністра спільно з Інспекцією по праці проінспектувати підприємства сфери послуг та інших галузей. Виявили цікаву картину – в більшості ресторанів, кафе, барів на роботу оформлено по одній людині.  І не знаєш, чи то кухар, чи офіціант. Подібне і в салонах краси, перукарнях, де працюють четверо-п’ятеро людей, а оформлена одна особа. З квітня ми збиралися інспектувати будівельну сферу, але карантин став на заваді. Однак він з часом завершиться і ми поновимо цю роботу. І ще одне, в Європі будівельникам платять більше. Якщо платитимуть добре у нас, бодай 70 відсотків від тамтешньої, то ніхто нікуди не поїде. Аналогічно й на сільськогосподарських роботах.

З вищою освітою у манікюрниці

– Щороку місцеві ліцеї, коледжі, університети випускають тисячі фахівців різних професій. Між тим, працевлаштовуються одиниці. Чи є сплески після випускних вечорів постановки на облік?

– Ні, 100-відсоткової тенденції немає. Так, до нас щороку приходить невеликий відсоток випускників ліцеїв, коледжів, вузів. Для них у нас є база вакансій, кому підходить – влаштовуються. Але для майбутніх працівників протягом року центри зайнятості проводять чимало профорієнтаційних заходів, допомагаємо їм познайомитися з роботодавцями. Зокрема, проводимо ярмарки вакансій, професій, презентація роботодавців. На жаль, нинішнього року в національному університеті відмінили великий ярмарок вакансій. Взагалі профорієнтаційний напрям у нас досить потужний. Цим, крім Служби зайнятості, ніхто більше не займається. Школа відійшла від цього. Хоча зараз у навчальних закладах планують ввести посади кар’єрних радників. Це позитивно і правильно. Наша робота – виправляти помилки, які зробили самі діти. Юристи, економісти – їх є багато й вони не затребувані на ринку. А робітничі професії розлітаються.

– Батьки, які працюють за кордоном, будь-що хочуть дати своїм дітям вищу освіту. Ось одержують вони диплом і куди далі?

– Здебільшого, під час навчання студенти знаходять робоче місце. Інші йдуть працювати на фірми до своїх батьків. Однак є й такі, що приходять у центри і заявляють, що хочуть бути… манікюрницями. І ми, звісно, починаємо їх навчати на цією професією. То навіщо було витрачати п’ять років на навчання у вищому навчальному закладі? Таких готуємо за індивідуальною програмою. Працюємо зі всіма ліцеями, особливо з тими, хто має гуртожитки. Маємо мережу професійно-технічної освіти центрів зайнятості. Дуже сучасні вони у Рівному, Одесі, Харкові. На період навчання зберігається виплата із безробіття. Роботодавець же одержує висококласного фахівця безкоштовно.

– Карантин триває вже півтора місяця. Практично все позакривали. Чи відчули, що збільшилося безробітних?

– Звичайно, відчули. Збільшився наплив, хоча поки що загрозливих тенденцій немає. Наприклад, порівняно з січнем, є 21 відсоток росту, до торішнього – 14 відсотків. Зараз багато сезонних працівників приходять ставати на облік. Раніше при зверненні у Центр зайнятості надавали статус безробітного і лише з сьомого дня призначали допомогу з безробіття. Тепер людині відразу надають статус безробітного й з першого дня призначають допомогу.

– Яка вона, ця допомога?

– На період карантину передбачено збільшити допомогу з безробіття тим людям, які не мають трудового стажу. Це стосується людей, які не працювали впродовж останнього року. Якщо раніше мінімальна допомога становила 650 гривень, тепер – 1000 гривень.

– Чи замислювалися, як «розрулити» ситуацію, коли станеться наплив безробітних?

– Врятує створення нових робочих місць. По-друге, легалізувати те, що вже маємо. Влада мусить видавати преференції підприємцям, котрі створюють нові робочі місця. Як відомо, у нас немає великих підприємств. Тому влада мусить залучати інвесторів, які б зробили вибух на ринку праці. . Ми ж свою роботу знаємо, тому кожна людина, звернувшись до центрів зайнятості, отримає допомогу в працевлаштуванні.

Анатолій ІСАК