Така думка виникнула у нас під час останніх навідин руїн, що на місці колишнього Кострижівського цукрового заводу «Хрещатик».
Здавалося пройшло достатньо часу від дня знищення заводу і красти вже нічого, але ж ні. Підприємливі краяни все тягнуть – витягують.
Вже і під верхній шар землі проникнули. Труби викопують… І що то за труби? Чи каналізаційні, що ведуть до очисних споруд? Чи внутрішньо-комунікаційні? Нам з’ясувати не вдалося.
Лиш дідусь, який ходив територією, із сумом віджартувався: «Скоро побачимо, як все те г…о спливе Дністром».
Прикро, але складається враження, що цим мало хто переймається. Ні, власне, мешканці смт. Кострижівка, а ні відповідні органи цим не надто переймаються.
А от як «бабахне» нова екологічна проблема!!! Кинемося знову героїчно боротися із її наслідками?
Чи може, врешті, люди в погонах, які покликані займатися такими справами, розпочнуть робити свою роботу?
Бо ж їх бездіяльність, як і над активність мешканців селища можуть призвести до непоправного.