Хлібороби краю в ці дні практично не покидають ланів
З вільних джерел
A
A
A
Нестача вологи у ґрунті змушує хліборобів вивести у поле всю техніку, незважаючи на очікування піку захворювання на коронавірус
Незначні атмосферні опади, високі температури повітря у денну пору і майже мінусові вночі, вітри та відносно низька вологість сприяють появі суховійних явищ, внаслідок яких швидко випаровується волога з верхніх шарів ґрунту. А її й так не було, позаяк минула зима була практично безсніжною, а початок весни не надто щедрий на дощі. На початку третьої декади березня, кількість опадів становила 20-39 мм, у квітні поки що нулі. З огляду на втрати вологи через випаровування, а також використання рослинами озимих культур, які швидко накопичують біомасу, запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту продовжують швидко зменшуватися, що надалі може призвести до ґрунтової посухи.
Між тим, як відомо, весняний день цілий рік годує. Тому хлібороби краю в ці дні практично не покидають ланів: підживлюють озимину, дискують землю, закривають вологу, сіють пізні культури. Поспішають, адже прогнози синоптиків невтішні – очікується посушливе літо.
Про нинішні клопоти працівників села наша розповідь у репортажах із місць.
МАМАЇВЦІ
Заготовили добрива і пальне заздалегідь
Цьогорічна тепла як для березня і початку квітня погода змусила приватне сільськогосподарське підприємство «Мамаївське», що у Кіцманському районі, взятися за весняно-польові роботи. Першою дією до майбутнього щедрого врожаю стало своєчасне та якісне підживлення озимих культур, які перезимували задовільно. За словами керівника господарства Ярослава Шведа, підприємство заздалегідь, за рік-два, закуповує мінеральні добрива, тому ця операція з підживлення озимини обійшлася нинішнього сезону дещо дешевше. Його дивує те, що у державі не регулюють вартість добрив, його висока вартість негативно впливає на ціну хліба. Зараз вартість аміачної селітри перевершила шість тисяч гривень за тонну, нітроамофоска – понад вісім тисяч. Звісно, фінансово слабкі господарства не спроможні закупити достатньо підживлення, а тому і збирають низькі урожаї. Якщо ж хтось із фермерів наважується брати у банках позику, то врожаю заледве вистачає для її повернення з відсотками.
– Колектив ПСП «Мамаївське» обробляє 1550 гектарів землі, котрі орендуємо в селах Мамаївці та Шубранець, – розповідає Ярослав Швед. – Торік було трохи більше, але деякі власники забрали свої паї для індивідуального господарства. Ті, що залишилися, механізатори з осені зорали та засіяли 900 гектарів озимими культурами: пшеницею, ячменем та ріпаком. Зиму посіви перезимували добре, ми їх додатково підживили, тож якщо у квітні-травні перепадатимуть дощі, то сподіватимемося на добірний урожай.
Зараз механізатори також у полі. Як тільки розвеснилося, вони підготували площі під посіви ярих культур та закрили вологу. Крім цього, встигли засіяти 400-гектарну площу соєю, готуються до посіву соняшнику на 200 гектарах. Ця культура дуже вигідна, за неї дають хорошу плату. Площу під неї підживили, днями покладуть насіння в ріллю. Пальним забезпечені, отже затримок не буде.
МОШАНЕЦЬ-ПЕРКІВЦІ
Озимина постраждала від весняних морозів
Ніхто не сподівався, що в останні дні березня погода різко коливатиметься: вдень стовпчик термометра ріс до 6-8 градусів тепла, а вночі морозило до мінус 10. Через це озимі культури приватного підприємства «Югро» – ріпак, ячмінь, пшениця – сильно постраждали. Тому зараз агрономи докладають неймовірних зусиль, аби бодай якось виправити ситуацію. Механізатори підживлюють озимину, яка під теплими весняними променями набирає оксамитового кольору.
ПП «Югро» орендує землі у трьох районах області – Кельменецькому, Хотинському і Глибоцькому. Найбільші площі на Кельменеччині – у селах Перківці, Мошанець і Зелена. Працівники підприємства, яке очолює Лілія Бортич, оперативно виїжджають на ті площі, які вже готові до посівів, і за кілька світлових днів загортають у них насіння. Цього тижня у них заплановано посів насіння соняшнику.
– Кожен рік випробовує хліборобів, – зізнається Лілія Бортич. – Торік нашими посівами пройшовся небачений смерч. За кілька хвилин шквальний вітер і град знищив урожай на чималій площі, завдавши господарству неабияких збитків. Попри це, ми розрахувалися із орендодавцями: зерном і грішми. Восени випало мало дощів, що завадило дружнім сходам озимини. Та й зима видалася майже безсніжною. Ось нині ми з агрономом об’їжджаємо поля і визначаємо рівень вологи у ґрунті. Важко повірити, але він приблизно на рівні серпня. Прогнози невтішні.
Прогнози – невдячна річ. Зміна клімату негативно впливає на кінцеві результати праці хліборобів. Ось і нинішнє літо синоптики прогнозують спекотним і не дуже дощовим. Незважаючи на це, селяни виконують свій святий обов’язок – сіють хліб. Сподіваються, що Господь буде милостивим до їхніх намірів виростити урожай і нагодувати людей.
ГОРБОВА-ГОДИНІВКА
Беремо кредит, бо з нами не розрахувалися
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Перемога», що в Герцаївському районі, орендує невеликі площі землі – 490 гектарів у мешканців сіл Горбова та Годинівка. Проте дає роботу двом десяткам односельців, видає власникам паїв гідну оплату, утримує тваринницьку ферму, яка приносить господарству прибутки. А ще дозволяє заготовляти органіку для підживлення непростих суглинкових земель.
– Пам’ятаю, колись казали: «Хвала рукам, що пахнуть хлібом», – розповідає керівник господарства Віорел Швабу. – Трудитися в сільському господарстві було престижно – за рекордні врожаї нагороджували, удостоювали високих звань. Сьогодні хлібороби наодинці зі своїми проблемами. Пальне дороге, ціни на мінеральні добрива захмарні (тонна аміачної селітри коштує 8700 гривень), а закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію невиправдано низькі. От і боремося щороку за виживання, прагнемо, щоб земля українська не заросла бур’янами.
На добрій землі що не посієш – гарно вродить
За словами Віорела Швабу, попри всі проблеми, торік господарство придбало колісний трактор «Білорусь» та дві сівалки вітчизняного виробництва. З осені механізатори впорали всі площі, засіяли 200 гектарів озимої пшениці та 15 – озимого ячменю. Вчасно розрахувалися із 320 власниками земельних паїв. Нинішнього року, як тільки дозволила погода, вийшли в поле, підживили озимину – внісши по 200 кг селітри на гектар площі. Вже засіяли 70 га ярої пшениці, готують 160 га площі під посів сої та кукурудзи на силос.
– Ми мусимо це робити, – продовжує розповідати керівник, – адже утримуємо 240 голів великої рогатої худоби: 80 дійних корів та 160 – молодняку. Молоко доставляємо на переробне підприємство у Чернівці, яка дуже погано розраховується з нами. Переробники завинили нам уже 240 тисяч гривень, які б нам зараз дуже знадобилися. Бо через це мусимо брати позики в банку, щоб не зупиняти роботи в полі.
Віорел Швабу нарікає, що в ґрунті мало вологи, а тут ще й вітер сушить землю. З надією поглядає на небо – раптом впаде дощ. Бо на допомогу держави вже не сподівається – розчарувався.
СТРОЇНЦІ-ВАНЧИКІВЦІ
Вистоять багатопрофільні підприємства
Знаний на Буковині господарник, керівник агровиробничого орендного підприємства «Золотий колос» Степан Глігор, з власної практики знає, що на одному профілі роботи зациклюватися на варто. Бо, до прикладу, посушливе літо чи згубний градобій можуть звести нанівець. Тому і «Золотий колос», і його дочірнє підприємство «Ванчиковецьке», що у Новоселицькому районі, – мають багатопрофільні напрямки. Крім посівів зернових, господарства доглядають сади, вирощують ягідні культури, і гордість Степана Глігора – свинокомплекс на 3000 голів. Це унікальне виробництво, таких нема на Буковині. Тварин вирощують за змішаною німецько-угорською технологією на іспанському обладнанні. Це та інші виробництва дозволяють залучати до роботи понад 100 місцевих мешканців і виплачувати їм зарплату.
– Обидва підприємства обробляють майже 2000 гектарів землі, – говорить
Степан Глігор. – Восени засіяли озимі культури, навесні щедро підживили площі, а зараз беремося за посіву сої на майже тисячі гектарів. Ретельно дотримуємося схеми сівозмін, щоб не виснажувати годувальницю-землю.
Гарний дохід підприємство одержує і з 20-гектарної площі смородинових насаджень. Гарно доглянуті і підживлені кущі дають добрий урожай. Половину його реалізують на ринку, іншу частину – переробляють на власних експериментальних виробництвах. В його цехах фахівці виробляють яблучні та ягідні чипси.
Зараз гаряча пора – працівники підприємства кожен на своєму місці докладає максимум зусиль для отримання гідного результату.
РУКШИН
Бюрократія шкодить прогресу
Учора керівник товариства «Злагода» Валерій Філіпчук вивів у поле трактори з сівалками, щоб розпочати посів дохідної культури – сої. Досвідчені механізатори Віктор Онофрійчук та Андрій Варварюк планують за кілька днів засіяти площу, доки у ґрунті зберігається волога.
– На Хотинщині у березні випало достатньо опадів, – ділиться пан Валерій, – але вологу варто берегти, бо на квітень прогнозують мало дощів. Ми встигли закрити вологу, підготували площі під ярі культури. Обійшлися власними коштами, бо банки за кредити вимагають заставу. Коли ж збереш всі папери і прийдеш до них за позикою, вони розводять руками – грошей немає. А вони б знадобилися для розвитку господарства.
Керівник «Злагоди» зізнався, що попередніми роками вони обновили машинний парк, придбали добриво, пальне. Це дозволяє в оптимальні строки виходити у поле й вирощувати дорідні врожаї. Відтак розраховуватися із 800 власниками паїв. Торік кожному із них у рахунок орендної плати видали по 650 кг збіжжя, нинішнього року планують її не зменшувати. А можливо й підвищити. Тому стараються: хто сумлінно трудиться – тому і Бог дає.
Анатолій ІСАК
Новини Чернівецької області