Покрова – свято захисників, матерів і прощення

Свято Покрови Пресвятої Богородиці на Русі встановили у другій половині ХІІ ст., а причиною урочистості, згідно із версією, стало Господнє диво 910 року, опис якого зберігся в житії Св. Андрія Константинопольського. У ньому розповідається, коли Святий Андрій разом зі своїм учнем Єпіфанієм молився в храмі, розкрилося склепіння храму, і Святий Андрій побачив Пресвяту Діву, оточену безліччю ангелів і святих. Схиливши коліна, Пресвята Діва почала молитися до Бога за християн. А потім підійшла до Престолу і зняла зі Своєї голови покривало, простягнувши його над людьми, що молилися в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих.

Не менше це свято вшановували і козаки. Певно, невипадково 14 жовтня святкують День козацтва. У новому січовому таборі найперше будували Покровську церкву, а для воєнних походів використовували її похідний варіант з іконою Пресвятої Покрови. Перед важливою подією чи походом козаки завжди молилися своїй Святій покровительці.

На честь цієї події понад 100 років тому освячено церкву в селі Мамаївці. До речі, її громада першою на Буковині 1990 року перейшла до Української автокефальної православної церкви. І це невипадково, адже тут живуть, переважно, патріотично налаштовані українці, котрі твердо вірять, що село заснував легендарний козак Мамай.

2014-го, коли українці виступили проти згортання владою Януковича європейського курсу, чимало молодих і вже зрілих мамаївчан поїхали на Майдан. Коли ж розпочалися на Сході бойові дії, майже всі односельці стали волонтерами. Бо в телевізорі бачили, що наші добровольці воювали, без перебільшення, у гумових тапках і напівголодні. Тоді громада зібрала кілька тонн продуктів харчування і відправила на передову.

Після цього ми замовили берці на чернівецькій взуттєвій фабриці. Потім придбали військові однострої. Одне слово, допомагали мамаївчани війську чим могли – від шкарпеток до електростанцій, приладів нічного бачення, бензопил тощо. Громада придбала на власні кошти три автомобілі для передової, взяли участь у купівлі четвертої. Кожен розумів, що навіть найменший внесок робить сильнішими наших захисників. На перший заклик допомогти війську відгукувалися Ярослав Швед, Сергій Смерека, Ярослав Клепач, Віктор Лагодин, Василь Глібка, Іван Грозинський, Віталій Клюсик, Андрій Маковій та багато інших. І хоч українське військо вже не потребує нині значної допомоги населення, мої земляки завжди підтримують захисників.

І, до слова, не тільки матеріально. Із чернівецьких єпархій більше сотні священників побували на передовій у ролі капеланів. А я й досі паралельно служу капеланом у Чернівецькому прикордонному загоні.

Доброю традицією вже стало побувати 14 жовтня на Службі Божій, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів, друзів чи знайомих, які боронять Україну на Сході, і помолитися за них. Ось і ми разом помолимося за них, щоб Бог зберіг їхні життя і захистив нас від ворога.

Іоан ЧОКАЛЮК, настоятель Свято-Покровської церкви, митрофорний протоієрей

   
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Чернівецької області “Погляд”