14 жовтня, о 12 годині, на горі Голяк, що панує над Добринівцями, біля будинку лісника, де збудовано пам’ятний хрест, відбудеться поминальне дійство – вшанування невідомої сотні оунівців, яких у липні 1944 року по звірячому знищили енкаведисти.
Пройдуть роки і це магічне місце стане найбільш відвідуваним туристами, бо воно, одне з найбагатших на цікаві пам’ятки історії. Кілька тисячоліть тому, тут було священне капище язичницьких вірувань тамтешнього населення тиверців.
Про це місце можна прочитати в книзі археолога Б.О.Тимощука «Слов’янські гради Північної Буковини». Сто років тому, під час Першої світової війни, поруч, між селами Добринівці і Ржавинці, пролягав кордон між Російською та Австро-Угорською імперіями. За «Лису гору» 461,1(м.н.р.м.) тут велися самі жорстокі бої. Всі місця навколо перекопані оборонними окопами, які збереглися до наших днів, а чорні археологи на кожному метрі своїми металошукачами знаходять патрони, кулі, осколки і все те, що вбивало людей.
Детальний опис цих бойових дій можна прочитати в книзі Володимира Заполовського «Буковина в останній війні Австро-Угорщини 1914-1918»
В липні 1944 року загін молодих оунівців, втікаючи від переслідувань на Тернопільщині, переправились через Дністер і заховалися в урочищі «Корнеліїв ліс», біля «Грабової криниці», за два кілометри на південь від села Добринівці, але тут, в прифронтовій зоні, діяли загони Смершу, які швидко виявили повстанців і знищили їх. Про останній бій цього загону, та багато інших боїв оунівців в лісах Хотинської височини і Заставнівщини можна прочитати в книгах Миколи Черешнюка «Сповідь на світанку», в дев’ятому томі Літопису УПА, який упорядкував Дмитро Проданик, в книзі «Василь Кантемір-«Остап» Василя Мустеци, та в працях багатьох інших дослідників краєзнавців.
Збудований пам’ятник – перша спроба позначити святі для нас місця, хоча справжня братська могила біля Грабової криниці, не впорядкована, не освячена і не відспівана, на місці, яке місцеві жителі називають «гроби» серед кущів росте лише одинока калина