І. Сорокоумов: «Я б хотів, щоби приїхали сюди віртуози з всього світу – вихідці з Буковини, з Чернівців»
Фото Ольги Шупені
A
A
A
Про культурно-мистецьке життя Чернівців спілкуємося із артдиректором Центру культури «Вернісаж» Ігорем Сорокоумовим
Розповідаючи «Погляду» про себе, Ігор Сорокоумов каже, що його батьки з Херсонщини, а він народився у Чернівцях 1961 року, де й залишився жити і працювати.
– У мене – мистецьке прізвище, адже мої батьки – оперні співаки і багато років були солістами нашої Чернівецької обласної філармонії, – уточнює пан Ігор. – Перед цим батько працював у Харківському, Одеському оперних театрах. А потім вже в Заслуженому буковинському ансамблі пісні і танцю разом із мамою працював у нашій філармонії. З часом творча діяльність батька перейшла на педагогічну, але потім він знову повернувся до філармонії художнім керівником і практично до кінця своїх днів працював на цій посаді.
– А яка у Вас освіта, пане Ігорю?
– Я упродовж восьми років навчався в першій музичній школі і упродовж чотирьох – у нашому музучилищі. Після цього вступив до Одеської державної консерваторії ім. Нежданової й здобув фах піаніста.
– Виходить, Ваша сфера суто музична. А які сцени підкорювали?
– Мені не доводилося особливо концертувати, тому що суміщав виконавську діяльність з педагогічною. Вдалося пограти на нашій чернівецькій обласній сцені у філармонії з низкою концертів камерного оркестру під керівництвом народного артиста України Юрія Миколайовича Гіни. Також декілька сольних концертів давав там, де працював, де навчався. А потім обійняв керівну посаду і багато років займався суто адміністративною роботою в ЧОДА. На початку службової кар’єри – 1990-1991 роки – я був інспектором, працював з театрами і філармонією. Потім цю посаду об’єднали з мистецькими навчальними закладами, тобто додали училище мистецтв і музичну художню школу. То я вже був головним спеціалістом з цього напрямку, разом із професійними колективами в одній особі.
– Чому полишили роботу в адміністрації?
– Були деякі обставини, які змусили мене покинути, хоча я не планував. Приватні обставини. Але я ні про що не жалкую, тому що не зупиняюся в своїй діяльності, а продовжую її на посаді артдиректора Центру культури «Вернісаж». Нинішня робота мені подобається, адже те, що раніше не зміг зреалізувати у своїй сценічній діяльності, пробую втілити зараз, об’єднуючи людей та колективи в масові заходи, які цікаві нашому місту. Ми із керівником центру «Вернісаж» Ларисою Куваєвою маємо на меті зробити такий мистецький конгломерат або сучасний полігранний простір, де б люди спокійно почувалися, насолоджувалися і розуміли, для чого вони прийшли, що мистецтво – це кращий лікар від будь-яких недуг. Тому ми об’єднуємо не тільки образотворче чи музичне, але й театральне, танцювальне, мистецтво художнього слова тощо. До речі, у нас роками раніше було експериментально проведено декілька фестивалів етнічних мистецтв – перукарське мистецтво, мистецтво етнічного масажу, етнічна музика, етнічний танець…
«У культуру, вважаю, треба вкладати дуже великі гроші»
– Якби мали необмежену владу та ресурси, то що б першочергово змінили у місті задля поліпшення культурного життя в цілому, аби місто «вистрілило» і стало культурною Меккою для України, світу?
– Я не є економістом, чи прагматиком, чи банківським працівником, але знаю одне: що більше вкладаєте в культуру, то більше вона дає для розвитку, привабливості міста, і вона виховує людей, не даючи їм можливості виходити за рамки законності, за рамки неправильної поведінки. Тобто вона примушує триматися на вищому щаблі. Тому в культуру, вважаю, треба вкладати дуже великі гроші, щоби зробити наше місто дійсно європейським, мистецьким центром. Я б сюди «натягнув» багато фестивального, такого типу заходів, які б дозволяли зустрічатися музикантам з різних кінчиків світу. І запросити тих вихідців, які народилися, виросли, здобули професійну освіту і працювали тут, у нас їх дуже багато по всьому світу розкидано.
– Мабуть, варто не лише музичну сферу охоплювати?..
– Не лише музичну, звісно. Річ у тім, що у нас по театральній сфері є дуже хороший фестиваль «Золоті оплески Буковини», який вже давно має рівень міжнародного. Так само щодо класичної музики – «Буковинський листопад» проводять. А я б хотів, щоби, скажімо, приїхали сюди віртуози з всього світу – вихідці з Буковини, з Чернівців. Агашкін, Марк Волох із симфонічним оркестром, Гамма Скупінський… Багато є таких імен. Їх можна знайти, вони є і хочуть приїжджати.
«Ми не можемо з Голлівудом зрівнюватися, але ми не повинні бути гіршими»
– Деякі народні обранці планують позбавити українського кіновиробника державного фінансування, яка Ваша позиція з цього приводу?
– Моя позиція – культура має бути забезпечена. Вона не є частиною бізнесу чи якоїсь прибуткової справи, тому держава повинна цілком утримувати всі напрямки культурного розвитку суспільства і, в першу чергу, найбільш вразливі. Зараз такий у нас кінематограф. Я не хочу сказати, що він у занепаді, ні. Навпаки, він піднімає голову і завойовує кращі місця на престижних фестивалях світу. Тому і треба руку помочі протягнути, і дати можливість розвиватися. Ми не можемо з Голлівудом зрівнюватися, але ми не повинні бути гіршими. У нас є приклад, до чого маємо йти.
«Чернівці мають багаті традиції»
– Які найбільші прогалини в культурі в Чернівцях?
– Чернівці мають багаті традиції як в аматорському, так і в професійному мистецтві, дуже великі традиції та хороші колективи. Вважаю, що наше завдання ці традиції не розбазарити, а навпаки, примножити. Для цього нам треба запрошувати якомога більше хороших фахівців. Колись давали таку можливість. Скажімо, якщо у філармонії чи театрі була потреба в тому чи іншому акторі чи артисті, то запрошували.Він тут жив, його забезпечували квартирою і це давало хороший поштовх для розвитку того чи іншого колективу. На жаль, зараз я такої практики не знаю, чи вона існує, не бачив.
Ольга ШУПЕНЯ
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Чернівецької області “Погляд”