Тарас Прохасько розповів, за що любить Чернівці
Фото Віталії Козменко
A
A
A
Письменник презентував нову збірку «Так, але» на фестивалі «Meridian Czernowitz»
Тарас Прохасько не частий гість у Чернівцях, попри те, що мешкає в сусідньому Івано-Франківському. Цьогоріч письменник і перекладач приїхав уперше і неспроста, а щоб презентувати свою нову збірку «Так, але» на літературному фестивалі «Meridian Czernowitz».
7 вересня у Центральному палаці культури Тарас Прохасько розповів чернівчанам і гостям міста про те, чому видав збірку поезій замість обіцяного роману. Модерував зустріч Олександр Бойченко, а їхній симбіоз не раз викликав овації в аудиторії.
Опісля презентації мені вдалося поспілкуватися із автором і розпитати Тараса Прохаська про те, чи чекати від нього роману, чим імпонують йому Чернівці, про що мріє та що таке його «оптимістичні настанови».
«Я вже належу до якоїсь іншої епохи»
– Минулого разу на «Меридіані» ви обіцяли читачам роман. Що сталось, чому не вийшов?
– В один момент мені став цікавий роман як спосіб вираження, як спосіб пізнання світу. Якось мені стало важко переконати себе, аби знайти потрібну романну форму. В наш час роман є дуже різноманітний і ним можна назвати різні речі.
– Недавно читала ваш артбук «Непрості» з чудовими ілюстраціями, хотіли б в такій формі спробувати видати роман?
– У тому, що зробили із цієї книжкою, моєї художньої участі нема. Але я розумію про що ви кажете. Може справді таку синтетичну форму обрати. Але в мене вже кілька років є мрія написати фотоповість. Це не ілюстрації, не графіка, не комікс і не альбом з фото із підписами, а повноцінну фотографічну оповідь.
– Недавно український письменник видав роман із доповненою реальністю.
– Ні, я досить архаїчний. Розумію, що це не моє. Мій час минає. Я вже належу до якоїсь іншої епохи. Знаю, що старенькі пенсіонери освоюють комп’ютерну техніку, але для мене фотографія – це найбільше диво.
– Вас немає в соцмережах?
– Ні. Є так звана сторінка прихильників. Адміністратори нею займаються. Але сам – ні. Я не далекий від комп’ютерного світу, але це все видається не моїм. Це не манірність, це не безпомічність, мені просто це не подобається. Та часом мені подобається дивитися сторінки інших людей й спостерігати, як воно все працює, як літають сторінки й все дуже швидко змінюється.
Тяги до гіпервиробництва у мене нема
– Письменництво – це робота? Якщо так, то як себе організовуєте?
– Стосовно цього в мене є два важливі моменти. З одного боку, я дуже глибоко в літературному процесі. Дивлюсь на це й бачу, як можна з того робити прозу чи поезію. Та тяги до виробництва і гіпервиробництва – нема. Я знаю, що текстів є достатнього для того, щоб будь-яка людина мала їх понад міру. Ясно, що приємно й важливо додати щось своє. Але як є.
– Про що, власне, збірка?
– У двох словах і не скажеш. Людина – це як суцвіття на стеблі. Де стебло – це наша історична пам’ять. Це те, що ти несеш із собою від минулих поколінь. Цим, мабуть, і ділюся у збірці.
Про Чернівці писати не планує, каже, що до нього це вже зробила бабусина тітка – Ірина Вільде
– У книжці є на перший погляд невеселі ситуації, але ви вбачаєте в них позитив. Це і є «оптимістичні настанови» для читачів?
– Мабуть, що так. Бо шкодувати про щось, що могло би бути інакше, а може і ні, це таке… Насправді, ми живемо не в найгірші роки. Ось що має значення.
Працює над історично-шпигунським романом
– Плани на майбутнє, що чекати від Тараса Прохаська?
– Я працюю над романом. Повільно, на мене вже не тиснуть ніякі обіцянки й дедлайни, ми з видавцем з усім розібрались. Тепер я в своєму натуральному і нормальному стані працюю. Майбутній роман – це історично-шпіонський роман.
– Про Франківськ?
– Ні. Це якась така дивина. Це про Закарпаття, 1938-1939 рік. Це про Карпатську Україну.
– А про Буковину не хочете написати?
– Це вже бабусина тітка зробила – Ірина Вільде.
– В одному із інтерв’ю ви сказали, що Чернівці дуже імпонують. Зрештою, ви тут і військову службу проходили, знаєте місто давно.
– Як я сказав, я людина доволі архаїчних вподобань і Чернівці мені здаються одним із небагатьох великих міст. Знаю, що його таким не називають. Але це Чернівці велике місто в урбаністичному значенні, воно добре збережене в історичному сенсі. Тобто тут немає тих нищень, які є, починаючи від Києва й закінчуються моїм рідним Франківським. Тому я в роздумах.
Віталія КОЗМЕНКО
– Письменник, поет та виконавець Сергій Жадан у Чернівцях читав вірші із нової збірки, що побачить світ навесні, і разом із гуртом “Жадан і Собаки” презентував спільний альбом “Мадонна”.
Письменниця Ірена Карпа привезла до Чернівців “Добрі новини з Аральського моря”. Послухати її прийшов повен зал глядачів у Центральному палаці культури.
– Юрій Андрухович до Чернівців привіз виставу “Найвища форма страти” та взяв участь у дискусії. Під час неї сколихнув всіх, запитавши перекладачів, що ви там їм перекладаєте. Мовляв, Європа все одно нас не чує.
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Чернівецької області “Погляд”