«Соціальні мережі – ящик Пандори»: жителі ОРДЛО

– «Повернути або не повернути?» – ось в чому питання. «Вконтакте» та ” Одноклассники довгий час для жителів окупованого Луганська були єдиним містком «в Україну». Пропав «Київстар», Life, з часом відключили і «Водафон». Когось рятували месенджери, але об’єктивно «Вконтакте» був найпотужнішим ресурсом. А потім його заборонили. Паніка, істерика, злість – все стадії неприйняття. А як же я з ними буду зв’язуватися? Як буду дізнаватися, що там у них?

Виявилося, якщо треба зв’язатися з близькими, то можна знайти й інші способи, крім соціальних мереж. А от без «треба почитати, що там у «республіках», можна й прожити. Заодно і нерви поберегти. Коли приїжджаю в Луганськ і заходжу «Вконтакте», то потрапляю в якийсь потойбічний світ. Фейки, перекручення фактів, коментарі: «Та я відповідаю, я бачив» і розповіді, за якими можна знімати оскароносні фільми жахів – це лише частина соціальних мереж на окупованій території. Стільки злості, ненависті і агресії, що просто дивуєшся, звідки у людей береться.

Знаєте, для інтересу навіть спеціально переглянула всі коментарі під новиною, що Володимир Зеленський вирішив не будувати міст. І не важливо, що насправді українська сторона вважає, що зараз там небезпечно проводити такі роботи, а не те, що Зеленський «тупо передумав». Ні! Головний посил – агоу, луганському-і-е, вас знову кинула Україна.

100 коментарів ненависті до України. А знаєте, скільки з них саме з Луганська? Чотири! Ще три з окупованої частини області. А все інше – Росія. Спеціально сиділа і перевіряла – заходила на сторінки. І ось що дивно, «у всьому винна Україна», кричали вони. Але на сторінках цих же людей, які з Сибіру і Далекого Сходу, немає ні слова про події в Росії. А що ж так? Перевіряєш, а там фейкові акаунти. Ті, які справжні, можна на пальцях перерахувати. І вони просто отримують задоволення від бризкаються отруйною слиною в соцмережах. Ну, серйозно, не будуть ж вони погано писати про Росію. Це ж треба визнати, що ти – безсилий, ти не можеш нічого змінити у своїй країні, хоча тобі там і багато чого не подобається. А тому краще особисте спасіння – це висловити своє обурення про Україну, Грузію, Францію, США. Будь-яку країну, але тільки не свою. І нехай горить Сибір, тоне Далекий Схід, б’ють людей у Москві – це не важливо, головне – «що там у хохлів?!».

А знаєте, чому ви навряд чи зустрінете негативні коментарі про «ЛНР» від жителів окупованого Луганська? Не тому, що їх все влаштовує. Якраз їм дуже багато чого не подобається. Але вони про це не напишуть і не скажуть – вони бояться! Перше, що я почула від батьків, коли приїхала до них – «почисти соціальні мережі». Тому що у владі колишні представники СБУ, а значить, все перевіряють і контролюють. А значить, як в СРСР, в будь-яку хвилину можуть посадити за інакомислення.

Тому говорити про проблеми тут не прийнято. Можна запитати, у кого теж ще не виплатили зарплату, у кого знову відключили воду, але навряд чи ви прочитаєте про те, яка жахлива тут влада і як все дістало. Не ризикнуть. Зате про Україну можна писати багато і негативно. А що? За це ж нічого нікому не буде. Демократія, свобода слова і в принципі, Україна до соцмереж лояльна.

Ясно, що всі, хто хоче, все одно заходять у «Вконтакте», але їх вже і не так вже багато. Зрозуміло, що тим, кому треба з проросійських, вони теж вже давно перейшли на інші платформи, але їх теж одиниці. А якщо знову дозволити «Вконтакте», то це немов відкриття скриньки Пандори, вилізе стільки всього, що Україна просто захлинеться в цьому потоці жовчної фейкової інформації. А боротися на державному рівні ми з цим ще не навчилися. Так навіщо будити лихо, поки воно сидить тихо?

   
Наука і технології