Вирішена загадка появи людства

Дослідники вивчили механізм розвитку уяви і з’ясували, що ті, хто не оволодів у ранньому віці повноцінної усній промовою, ніколи не освоять префронтальный синтез — прийом, що дозволяє зіставити в думці два об’єкта. Наприклад, вони не зрозуміють різницю між двома реченнями «собака вкусила одного» та «один вкусив собаку», у яких значення слів і граматична структура є ідентичними. Префронтальный синтез дозволяє будувати рекурсивні пропозиції, що відтворюють сцени з кількома взаємодіючими об’єктами: «Змія лежить на камені зліва від дерева, яке знаходиться за пагорбом». Рекурсія вважається характерною для будь-якого природної мови.

Люди, не здатні до префронтальному синтезу, не можуть зрозуміти значення прийменників, які застосовуються для опису положення предметів у просторі, і оволодіти рекурсією. Вони також не можуть навчити своїх дітей префронтальному синтезу, тому виникає своєрідний бар’єр для розвитку повноцінної мови. Крім того, у сучасних дітей критичний вік для оволодіння мовою становить п’ять років.

Згідно з результатами математичного моделювання, стародавні люди подолали обидва бар’єру протягом кількох поколінь. Мутація, що сприяє затримці настання критичного віку для префронтального синтезу, є шкідливою, якщо не враховувати вигоду від подальшого придбання рекурсивного мови. Модель вимагає, щоб затримка сталася у двох або більше дітей, і ці діти повинні тривалий час розмовляти один з одним, спільно винаходячи рекурсивні елементи.

Гіпотеза була названа на честь легендарних засновників Риму-Ромула і Рема, яких, згідно з переказами, виховали вовки. В реальності діти, які не були навчені повноцінної мови, самі винаходять рекурсивний мову, як це відбувається серед глухих дітей в Нікарагуа.

Відомо, що у предків людини мовний апарат повинен був розвинути основні сучасні риси до того, як Homo sapiens відокремилися від неандертальців 600 тисяч років тому. Оскільки у шимпанзе, що є найближчим спорідненим видом сучасній людині, є лише 20-100 різних вокализаций для звукової комунікації, перебудова мовного апарату у безпосередніх предків людини повинна була розширити діапазон вокализаций на порядки, щоб відповідати складності сучасних мов.

При цьому артефакти, які вказують на розвинена уява (настінні малюнки, кістяні голки з вушком, будівництво жител), виникли не раніше 70 тисяч років тому. Тимчасової розрив між формуванням мовленнєвого апарату сучасного типу та археологічними свідченнями досі представляв загадкою для вчених.

   
Наука і технології