БДЖІЛ ТРЕБА ЛЮБИТИ, А НЕ БОЯТИСЯ

Працездатність сімей залежить від догляду

   Тим, хто вперше бачить жінку біля вуликів без захисного костюма, це виглядає дивно. Але Стефанія каже, що так їй легше поратися, а три капелюхи, які все-таки є у господарстві – то для гостей.

   – Дуже люблю спостерігати за роботою бджіл, – каже жінка, – як вони такі маленькі так невтомно і дружно працюють. Справжній приклад для нас, людей. Усі тридцять сімей розташовані у вуликах біля дому, тому я щодня завжди заглядаю до них. 

   Догляд за бджолами триває практично цілий рік, і кожен сезон важливий по-своєму. Навесні треба обов’язково обробити вулики від вароатозу – кліща, який уражає личинок та дорослих бджіл. А ще – обновити рамки, додати вощину. Якщо сім’ї не розділити, то ті, кому не вистачить місця у вулику – зрояться. Таке час від часу трапляється на пасіці, каже Стефанія, але бджоли завжди осідають у саду на дерева. Важливо зібрати їх протягом кількох годин, щоб не полетіли.

   Ще одне завдання – стежити за працездатністю матки. В середньому вона добре працює чотири роки. А потім її треба знищувати і бджоли виводять іншу. Саме від матки залежить, чи буде сильною сім’я і як вона працюватиме.

Лікувальні якості продуктів бджільництва

   Цьогорічне літо урожаєм не порадує, як і в принципі, кілька останніх років, розмірковує пасічниця. Через дощі та негоду медозбір був поганий і доводилося ще донедавна готувати комах ситою (цукровий сироп). А були роки, коли з одного вулика вдавалося зібрати до 20 кілограмів меду. Окрім того, ще цілий ряд корисних та цілющих продуктів – пергу, маточне молочко, прополіс, віск. Цінність кожного з них підтверджені не тільки народною, а й традиційною медициною. Та й сама Стефанія знає кілька рецептів, які вже випробувала з часом.

   – Для себе та рідних готую мазь, яка відмінно загоює рани, навіть післяопераційні шви, – розповідає вона, – а склад – простий: віск, варений жовток курячого яйця та олія. Треба все це зварити до густої консистенції і змазувати проблемні місця. У господарстві це також помічна річ, наприклад, коли у корови потріскані дійки, дуже добре затягує рани.

Досвідом пасічниця ділиться з усіма

   Стефанія – не єдина у родині, хто перейняв від батька ведення пасіки. Три брати також розводять бджіл, а в одного з них – на Вінниччині нині є аж шістдесят вуликів. Та й дочки Надія і Жанна також успадкували від матері любов до медової справи. А якщо хтось з односельців хотів завести бджіл, Стефанія з радістю ділилася не тільки знаннями справи, а й сім’ями. З легкої руки жінки, у кожного у садах приживалися невтомні трудівниці. А тепер вона гордиться тим, що вже у своїх так званих учнів поради може спитати. А ще щиро тішиться своїм квітучим садом, який багато років рясно цвіте кольоровими вуликами.

   Людмила ФЕДЮК.

   
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Путильщини