Про цей пам’ятний знак давно мріяли жителі селища Кострижівка та просвітяни Заставнівського району. І ось задумане нарешті здійснилося.
Поблизу залізничного мосту зібралася громада селища, представники влади Заставнівщини та Заліщик, просвітяни Буковини, учасники бойових дій, волонтери, журналісти та активісти.
Зняти полотнище з гранітної плити довірили Петрові Площанському (батко якого організував встановлення залізного хреста на березі дністра в 90-х роках), Юрію Вірсті (приватному підприємцеві із м.Чернівці, який виготовив гранітну плиту), Віталію Берковському (учаснику бойових дій на Сході України), Володимиру Старку (селищному голові).
Освячення пам’ятного знаку здійснили священики Чернівецько-Буковинської єпархії ПЦУ, а хор капеланів цієї єпархії виконали тужливу пісню про українських патріотів.
У своїх виступах кострижівчанин історик-дослідник Микола Черешнюк та заліщанин, краєзнавець-дослідник Володимир Могилюк свідчили, що 78 років тому сталася неймовірна трагедія, коли НКВД-исти, радянські сатрапи, запакувавши політичних в’язнів Чортківської, Коломийської та Чернівецької тюрем у вагони-товарняки, доправили на середину мосту, облили пальним, підірвавши міст, знищили найжорстокішим методом — за українську мову, рідну пісню, вишиванку, патріотизм, українську національну ідею. У своїх виступах селищний голова Володимир Старко, заступник голови Чернівецької обласної “Просвіти”, народний артист України Іван Дерда, представники влади двох районів Василь Молдован та Роман Красняк, учасник АТО Заліщицького району Степан Навольський , підприємець Юрій Вірста провели паралелі жорстокості тоталітарного режиму та нинішньої війни з російським агресором на Сході України.
Голова Заставнівської “Просвіти”, модератор та організатор мітингу-реквієму Світлана Масловська нагородила почесними грамотами та книгами “150 років “Просвіти” Буковини” найактивніших, хто доклав найбільше зусиль, аби пам’ятник був встановлений. Пісні “Про трагедію в Кострижівці” та “Молюсь за тебе, Україно” подарував квартет тамтешнього центру культури та дозвілля.
За вже сформованою традицією учасники бойових дій на Сході України разом із дівчатами-кострижівчанками понесли вінки із польових квітів на міст і вкинули їх на воду — на знак шани, поваги та пам’яті про славних українців.
Символічно та синхронно з настроєм і значимістю події звучав сигнал потяга, який саме в момент відкриття знаку проїжджав поруч.
Учасники заходу дали обітницю навідуватися часто до цього святого місця. аби очищатися нашою історією та героїзмом патріотів-українців. Аби байдужість ніколи не полонила нас, бо боротьба триває. Для нас без нас ніхто нічого не зробить. Думаймо, браття, щоб завтра не було пізно.
Вічна слава патріотам! Слава Україні! Героям слава!