На Марсі глобальна концентрація метану незначна порівняно із земною.
16 червня 2013 року, через день після того, як марсохід Curiosity виявив метан, місія Mars Express на орбіті навколо Червоної планети, виявила сліди цього газу в тому ж регіоні.
Це перший випадок, коли дві окремі одиниці обладнання виявили метан в одному і тому ж регіоні планети одночасно, пише інтернет-видання Хроніка.інфо з посиланням на nv.ua.
На Марсі глобальна концентрація метану незначна порівняно із земною – вона з’являється сплесками з середнім світовим значенням всього 10 мільярдних часток. Для Землі цей показник становить близько 1800 частин на мільярд.
Орбітальний апарат Mars Express дійсно виявив метан одного разу, у 2004 році, з допомогою приладу Планетарний Фур’є-спектрометр (PFS). Саме цей інструмент також виявив метан і в 2013 році. Але з новими методами спостереження і аналізу вченим вдалося підвищити впевненість у результатах.
«Незважаючи на різні виявлення, про які повідомляли окремі групи, і на різні експерименти, і хоча були запропоновані вірогідні механізми для пояснення спостережуваного достатку, мінливості і часу життя метану в нинішній марсіанській атмосфері, дебати про метан все ще розділяють співтовариство Марса», – зізналася автор нового дослідження, вчений-планетолог Марко Джуранна.
«До нашого дослідження виявлення метану на Марсі не було підтверджено незалежними спостереженнями. Цей останній висновок являє собою перше незалежне підтвердження виявлення метану», – додала науковець.
З’ясування того, звідки з’явився марсіанський метан і як саме, дозволить нам дізнатися щось нове і захоплююче про Червоній планеті, навіть якщо це джерело метану не є мікробами.
«З-за слабкого поглинання, щодо низької чисельності та високої просторової і часової мінливості кількісний аналіз метану вимагає особливої уваги до того, як спектри збираються, обробляються і аналізуються», – сказала Джуранна.
Вона додала, що команда розробила новий підхід до відбору і витягання даних з PFS, аналізуючи їх з допомогою методів, які підвищують точність і «зменшують статистичну невизначеність».
Це вимагало багато роботи з нуля – тому результат оприлюднено лише зараз, через майже шість років після виявлення. Але ця копітка робота окупилася, тому що там, де на Марсі ми можемо шукати вивільнення метану, звужується.
Наука і технології