Про податкові надходження та митні платежі

До Держбюджету у січні – березні 2019 року перераховано 479,2 млн. грн. податків – на 12,7 відсотків більше податків ніж за аналогічний період торік.

За даними аналізу, основними джерелами надходжень до державної казни у першому кварталі були: податок на додану вартість, якого сплачено 178,2 млн.грн., податок на доходи фізичних осіб – 157,8 млн. грн., податок на прибуток – 70,2 млн. грн. та військовий збір – майже 48,0 млн. грн.

Бюджети територіальних громад регіону поповнено на понад 713,6 млн. грн. податкових платежів. Надходження понад розписи перевищили 78,5 млн. грн., а порівняно з фактом січня – березня минулого року зросли майже на 117,9 млн. грн.

Зокрема, основним джерелом надходження до місцевих бюджетів є податок на доходи фізичних осіб. У першому кварталі 2019 року фактично надійшло 456,7 млн грн цього податку. У порівнянні з аналогічним періодом 2018 року забезпечено приріст на 84,5 млн грн.

Також збільшились надходження єдиного податку. Платники, які обрали спрощену систему оподаткування, перерахували до місцевих бюджетів 118,6 млн грн, що на 19,6 млн грн більше ніж торік.

Зросли і суми земельного податку та орендної плати. Місцеві скарбниці отримали 75,6 млн грн плати за землю, що на 9,6 млн грн більше минулорічних показників.

Запитання від платника: Чи мають право контролюючі органи вимагати обов’язкове нарахування мінімальної заробітної плати та утримання з її розміру ПДФО?

Фахівці Головного управління ДФС у Чернівецькій області роз’яснюють, що відповідно до ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями (далі – Закон) заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 3 Закону мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати визначено ст. 3 прим. 1 Закону.

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності (ст. 4 Закону).

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці (ст. 15 Закону).

Статтею 35 Закону передбачено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;

органи доходів і зборів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 80.1 та п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПКУ у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету контролюючі органи здійснюють фактичну перевірку без попередження платника податків (особи).

Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, то контролюючі органи мають право здійснювати контроль за її нарахуванням, утриманням з її розміру податку на доходи фізичних осіб.

Консультують Чернівецькі митники

За якими ставками нараховуються митні платежі при незаконному переміщенні товарів на митну територію України та нецільовому використанню товарів, на які було надано умовне звільнення від оподаткування?

Особливості застосування ставок митних платежів під час незаконного переміщення товарів через митний кордон України та використання товарів з порушенням встановлених обмежень визначені ст. 296 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 296 МКУ у разі незаконного ввезення товарів на митну територію України або вивезення їх з цієї території суми належних до сплати митних платежів нараховуються за ставками, встановленими на день переміщення цих товарів через митний кордон України, а якщо такий день встановити неможливо, – на день виявлення факту такого ввезення (вивезення).

У разі втрати, недоставки чи видачі без дозволу контролюючих органів товарів, що перебувають під митним контролем та переміщуються транзитом або знаходяться на тимчасовому зберіганні, митні платежі нараховуються за ставками, встановленими на день прийняття цих товарів для перевезення або розміщення їх на тимчасове зберігання (ч. 2 ст. 296 МКУ).

Якщо визначити суму належних до сплати митних платежів неможливо внаслідок ненадання контролюючому органу точних відомостей про характер товарів, їх назву, кількість, країну походження і митну вартість, сума митних платежів визначається виходячи з найбільшої величини ставок митних платежів, кількості чи вартості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей (ч. 3 ст. 296 МКУ).

Згідно з ч. 4 ст. 296 МКУ при нецільовому використанні товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття контролюючим органом митної декларації для митного оформлення.

Повідомляє: Khotyn.info Новини Хотинщини