Ветеран праці ДП СЛАП «Карпатський держспецлісгосп» розповідає, як змінювалася робота в лісовій сфері протягом чотирьох десятиліть
Зустрівши цього енергійного, цікавого чоловіка, складно повірити, що вже десять років він на заслуженому відпочинку. Так офіційно зараз звучить статус ветерана праці. Але відпочинок – це не його стихія. Танасій Олексійович ПЕТРИК файно господарює з сім’єю у селі Шепіт, утримує сільське господарство та у сезон із задоволенням вирушає по гриби у ліс, який саджав у час своєї молодості і роботи в лісгоспі.
У спогадах Танасія Олексійовича – ціла історія діяльності Карпатського держспецлісгоспу. Він творив її разом із колегами протягом чотирьох десятків літ, із часу створення підприємства. Після передачі лісів до міжколгоспного лісгоспу змінилася форма господарювання, – пригадує наш співрозмовник, який починав трудову діяльність у 1968 році на посаді майстра лісу у колгоспі «Прикордонник». Але багато завдань тодішньої радянської влади залишалися незмінними. Наприклад, майстер лісу разом із колективом лісництва заготовляли для колгоспів сіно. Скошували по 10 гектарів трави без будь-якої додаткової плати за роботу. А ще на суворому контролі постійно було виконання планових завдань. Якщо бригада лісорубів не встигала, майстер лісу теж закочував рукава, брав бензопилу і працював на рівні з усіма.
На коня – і в Сарату на обхід лісу
Ялівецька майстерська дільниця, де працював Танасій Петрик, постійно було на високому рейтинговому місці за виконанням планових завдань. У цих словах – тисячі пройдених кілометрів, зрубаних і посаджених смерек, виснажлива фізична праця. Якщо сьогодні багато етапів праці лісівника модернізовані, є новітня техніка та обладнання, то у 70-их роках можна було тільки мріяти про навантажувач деревини, легку бензопилу, всюдихідні автомобілі.
Наприклад, щоб дістатися до лісового обходу у Сараті, майстер лісу їхав верхи на коні через Семенчук за 26 кілометрів від Шепота. Обходилися без сучасного зв’язку і технологій.
Цікавим, вже історичним, моментом у роботі лісівників було планове завдання із виготовлення дранки. Спеціальним інструментом, що називається драник, розколювали деревину за заданими параметрами. Дощечка, яку виготовляли вручну, була придатна для крівлі даху і могла прослужити 25-40 років.
– Давні секрети сьогодні навряд чи згодяться, – каже Танасій Олексійович. – Бо таких дерев, які придатні для виготовлення дранки, вже й годі знайти. Враховувався вік лісу, густина, схили, колючість дерева. Готову дранку висушували та покривали спеціальними речовинами. Додатковий захист аж до 50 років служби дранка мала у старовинних хатах без комина, де обдимлювалася з-під даху. Тому якщо зараз покривають музеї пиляною на циркулярці дощечкою – така покрівля довго не служить.
Працювали у лісі, а більший дохід мали з худоби
Зарплата лісівника не була високою. Наприклад, у час, коли отримував 70 карбованців за місяць, міг здати вгодованого бика за 700 карбованців. Навіть лісництвам держава доручала вирощувати колгоспних телят і вже дорослих биків здавати назад до колгоспу за певну плату. Також лісівникам доводилося бути й будівельниками. Працівники лісової охорони разом із будівельною бригадою лісгоспу споруджували приміщення Ялівецького лісництва у Селятині. Щоправда, через фінансову кризу будівництво затягнулося майже на 10 років. Новосілля святкували у 2000 році.
Про вітровали і «ловчі» дерева
Були роки, коли відміняли планові рубки, а розробляли вітровали. Танасій Олексійович пригадує, що потужні вітроломи були у 1968, 1973, 2002 роках. Щоб не розмножувалися шкідники, вчасно прибирали повалені смереки. А ще для боротьби з короїдом використовували метод «ловчих» дерев. Біля здорових насаджень звалювали кілька смерек, а після заселення там шкідників окоровували і спалювали рештки. Тепер така технологія не ефективна, бо насадження всихають не стільки від шкідників, як від змін клімату.
Охорона лісу, відведення лісосік головного користування, рубки догляду, посадка і догляд за лісовими культурами – ці професійні обов’язки майстер лісу завжди виконував відповідально. Безумовно, згодилася спеціальна освіта, яку здобув у Сторожинецькому лісовому технікумі. Під час роботи ділився досвідом з молодими співробітниками. Тож здобув повагу і авторитет серед лісівників.
Сьогодні буяють зеленню тисячі гектарів лісу, які саджав Танасій Олексійович. Ліс, певно, і дотепер ділиться своєю енергетикою з чоловіком. А лісівник ділиться секретами лісу з внуками та правнуками. Має ще багато цікавих історій про дараби, оленів і ведмедів, насадження червоного дуба та інші карпатські цінності.
Любов МАРШАВКА.
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Путильщини