Світові історики-дослідники доводять, що Україна має феномен жер-товності та історично сформовану здатність до самоорганізації.
Козацька Січ, Махновщина, Майдани, волонтерство… Найсучасніший приклад — Революція Гідності та початок війни Росії з Україною. Саме тоді тисячі українців, не шукаючи відпочинку після Євромайдану, не чекаючи повісток з військкоматів, покинувши рідний дім та улюблену справу, першими стали на захист України.
Таких добровольчих батальйонів було створено близько 40, майже всі нині доєдналися до військових частин, але кожен із них став гордістю нації.
Їх ще називають безстрашними та «обезбашеними», військовими професіоналами та невгамовними, бо і на війну пішли добровольцями, і нині їм не сидиться вдома. Саме такими є хлопці, зображені на фото.
Це представники буковинської громадської організації (ГО) «Тактична група 4.5.0», котрі насправді не дозволяють собі розслаблятися чи відпочивати й досі. Ще два тижні тому були на передовій, а вже минулими вихідними — 9-10 березня знову повернулися у військово-вишкільний табір «Добринівці».
— Два роки тому разом із побратимами вирішили, що національно-патріотична база має бути саме тут, у Добринівцях, Заставнівського району, — розповідає голова ГО Олександр Паращук. — У 1944 році в лісі цього села енкаведисти знищили сотню юних оркестрантів УПА.
Це яскравий приклад патріотизму для нашої молоді. Тому саме тут, поблизу місця розстрілу юних героїв, ми, учасники бойових дій московсько-української війни, намагаємося передати свій досвід моло-дому поколінню.
До речі, будуємо свою роботу винятково на християн-ських засадах, тобто — на взаємоповазі та морально-духовних цінностях. До нас приїздили вже декілька груп із навчальних закладів Чернівецької області. Зазвичай діти прибувають сюди у вихідні, на день, або ж два з нічлігом. Зараз ми готуємо до сезону приміщення, кухню, територію тощо.
У дитячому віці закладається фундамент майбутнього світогляду. Тому важливо, аби змалечку українці дізнавалися правду про минуле нашого народу, отримували ази військової, медичної справи та рукопашного бою, фізично себе гартували, вміли зібрати спорядження піхотинця та тримати зброю, орієнтувалися на території та розумілися у військово-кухонних «відрізках».
Але головне — це згуртованість, взаємовиручка, взаємодопомога та прийняття спільного, єдино правильного рішення в екстремальних ситуаціях. Ось власне те, чого можемо тут навчити, що знадобиться не тільки тоді, коли покличе країна, але і в мирному житті. Безумовно, ми працюємо з дітьми винятково на добровільних пожертвах. Тому запрошуємо до співпраці небайдужих підприємців, аби творити ДОБРУ справу у ДОБРИНІВЦЯХ, заради нашого майбутнього і, звісно, чекаємо на вишкіл учнів шкіл та будь-кого з дорослих, вік не має жодних обмежень…
Хлопці розповідали про військові будні, були стриманими й лаконіч-ними, наголошуючи, що кожен із нас мусить відповідати вислову «Армія України — це я». Аби більше ніколи не повторилися страхіття загиблих через безпорадність, обеззброєння та невміння захистити себе, побратима, Україну… Аби бути сильними, принциповими та наполегливими.
Слава Україні! Слава нації!
АВТОР: Світлана Масловська
ФОТО: Наталка Химка
