Люди і бізнес

На вагах державної політики –  діяльність приватного сектору, що тісно пов’язана з  добробутом населення

   Як тільки держава підвищує соціальні стандарти, одразу постає запитання: а хто розбагатіє? Адже коли уряд заявляє про зростання добробуту громадян, піднімає прожитковий мінімум та мінімальну заробітну плату, то пропорційно до гарних сподівань зростає вартість продуктів і послуг.

Ми спробували пошукати відповіді у приватному секторі. Саме бізнесмени є сьогодні будівничими економіки та найбільше відчувають її коливання. А з роками досвіду є багато про що розповісти, щоб і державні мужі, і пересічні громадяни розуміли суть справ. Тож до розмови запрошуємо Марію Геннадіївну ДОБРОДІЙЧУК із Путили.

   Марію Геннадіївну добре знають, як сильну духом, розумну, красиву жінку. Її успіху та підприємницькому хисту навіть можна позаздрити. Але на шляху розвитку були й розчарування, і  сльози. Все – через нестабільність у державі та складні умови для виживання бізнесу.

   Марія Геннадіївна Добродійчук: «У виробництво хліба ми вклали багато труду та коштів. Оскільки з кожним роком збільшується плата за електрику, шукаємо альтернативу електропечам, бо таке виробництво стає нерентабельним». 

Крок у невідомість

  Період життя, що став початком підприємницької діяльності, Марія Геннадіївна згадує зі смутком. Через кадрову політику місцевої влади їй довелося покинути посаду директора територіального центру соціального обслуговування населення і стати безробітною. Подібна ситуація знайома сьогодні багатьом.

   Часу на роздуми майже не було, адже потрібно думати про майбутнє двох дітей. Тож сім’я взяла значну суму кредиту, і чоловік з дружиною почали розвивати власну справу. У 1996 році відчувалася значна продуктова криза, тому подружжя зайнялося привозом та продажем кукурудзяного борошна і круп. Першу невдалу партію закупівлі й сьогодні пригадує Марія Геннадіївна. Щоб продати 500 кг придбаного рису, довелося його всім сімейством перебирати від домішок. Постачальники нерідко збували оптовим покупцям неякісні товари, а відповідати перед споживачами мусили продавці.

  – Нас із чоловіком майже не було вдома, ми їздили за борошном у Тернопіль, а певний час возили хліб із села Рожен у Путилу. Коли у селищі закрили пекарню, ми зрозуміли, що попит на хліб досить високий. Так виникла ідея відкрити власну пекарню, – каже М. Г. Добродійчук. – І знову знадобилися кредитні кошти на автомобіль та обладнання. Повертати кредит та розвивати свою справу було досить непросто. Та й ці труднощі ми зуміли подолати. Пізніше відкрили власний магазин у Довгопіллі, згодом  – ще дві торгові точки в Путилі, магазини в Дихтинці та Паркулині.

   

«Підтримка» держави – численні перевірки та штрафи

 –  Було складно не тому, що тяжко працювати, а тому, що коли ми щось починали робити – зразу перевірка і штраф. Вже з часом у державі утвердилося гасло «Не зможеш допомогти, хоч не заважай». Але на початку такого не було. Скільки би не приходило перевірок, ніхто не сказав, що все добре, хоч і не знаходили суттєвих недоліків. Ніхто не підтримував платників податків, а навпаки карали. Ми починали підприємництво з нуля, та замість допомоги держава створила умови, що заважали руху вперед. Сьогодні такими несприятливими факторами є висока ціна на енергопостачання для підприємців та значне податкове навантаження, – констатує підприємець.

   Високі ціни і залежні дистриб’ютори

   Часто від людей можна почути фразу, що підприємці навмисне завищують ціни, аби якнайбільше заробити. Схвально покивають головою ті, хто ще не куштував самостійного хліба з бізнесу. А бізнесмени кажуть, що вартість товарів у магазинах та на ринку пропорційно залежить від цін на пальне, електрику, мінімальної зарплати. У цьому ланцюжку відіграють значну роль і посередницькі послуги. За них також платять споживачі.

 – Сьогодні більшість продукції нам постачають торгові представники. Звісно, вони витрачають кошти на дорогу, обслуговування авто та заробітну плату. І це впливає на ціну товарів, що нам пропонують, – каже наша співрозмовниця. – На соціально значущі товари ми все одно за давньою практикою кладемо низькі націнки в межах 10-15%.

  Має місце і той факт, що підприємці тепер є основними кредиторами населення. Саме вони допомагають односельчанам у час фінансової скрути прожити від виплати до виплати. І це не просто слова. Тисячі гривень у боргових зошитах є підтвердженням того, що інакше не вдається здійснювати товарообіг. Відповідно, і дистриб’ютори не можуть вчасно отримати винагороду за працю. Отак і живе бізнес.

   – Та хто не ризикує, той не п’є шампанського, – узагальнює Марія Геннадіївна. – Вміємо знаходити спільну мову і з постачальниками, і з клієнтами. Адже кожен магазин має свого покупця. Ми всіх цінуємо і з радістю зустрічаємо.

Хороші партнери – половина успіху

   Марія Геннадіївна з чоловіком Юрієм Дмитровичем самостійно розвивали власну справу. З часом залучили до роботи і дітей Тетяну та Геннадія, які сьогодні теж є підприємцями. Тож тепер підприємницьку діяльність можна назвати їх родинною справою.

   – У нинішній час досить складно знайти відповідального співробітника. Молодих людей не задовольняє графік роботи, а в середньому віці всі хочуть мати високу зарплату – від семи до десяти тисяч. Спілкуюся з молодими жінками і дивуюся, що вони радше будуть сидіти вдома, ніж підуть працювати в магазин. Так, робота відповідальна і справді заслуговує високої платні. Та зарплата залежить від економічних умов, про які ми говорили. Хочу щиро подякувати за сумлінну працю Вікторії Василівні Лучек, яка працює у нас протягом десяти років.

  Економіст за фахом і лідер за характером Марія Добродійчук не зупиняється на досягнутому. Планує оновлення у магазинах і хоче облаштувати гарне місце для відпочинку та розваг дітей. Початківцям радить завжди бути оптимістами, налаштовувати себе на успіх і щастя. Хто працює, той і знайде свою винагороду – у фінансах, гарному спілкуванні, повазі від людей.

Любов МАРШАВКА.

   
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Путильщини

Залишити відповідь