Люди і бізнес

   Марію Геннадіївну добре знають, як сильну духом, розумну, красиву жінку. Її успіху та підприємницькому хисту навіть можна позаздрити. Але на шляху розвитку були й розчарування, і  сльози. Все – через нестабільність у державі та складні умови для виживання бізнесу.

   Марія Геннадіївна Добродійчук: «У виробництво хліба ми вклали багато труду та коштів. Оскільки з кожним роком збільшується плата за електрику, шукаємо альтернативу електропечам, бо таке виробництво стає нерентабельним». 

Крок у невідомість

  Період життя, що став початком підприємницької діяльності, Марія Геннадіївна згадує зі смутком. Через кадрову політику місцевої влади їй довелося покинути посаду директора територіального центру соціального обслуговування населення і стати безробітною. Подібна ситуація знайома сьогодні багатьом.

   Часу на роздуми майже не було, адже потрібно думати про майбутнє двох дітей. Тож сім’я взяла значну суму кредиту, і чоловік з дружиною почали розвивати власну справу. У 1996 році відчувалася значна продуктова криза, тому подружжя зайнялося привозом та продажем кукурудзяного борошна і круп. Першу невдалу партію закупівлі й сьогодні пригадує Марія Геннадіївна. Щоб продати 500 кг придбаного рису, довелося його всім сімейством перебирати від домішок. Постачальники нерідко збували оптовим покупцям неякісні товари, а відповідати перед споживачами мусили продавці.

  – Нас із чоловіком майже не було вдома, ми їздили за борошном у Тернопіль, а певний час возили хліб із села Рожен у Путилу. Коли у селищі закрили пекарню, ми зрозуміли, що попит на хліб досить високий. Так виникла ідея відкрити власну пекарню, – каже М. Г. Добродійчук. – І знову знадобилися кредитні кошти на автомобіль та обладнання. Повертати кредит та розвивати свою справу було досить непросто. Та й ці труднощі ми зуміли подолати. Пізніше відкрили власний магазин у Довгопіллі, згодом  – ще дві торгові точки в Путилі, магазини в Дихтинці та Паркулині.

«Підтримка» держави – численні перевірки та штрафи

 –  Було складно не тому, що тяжко працювати, а тому, що коли ми щось починали робити – зразу перевірка і штраф. Вже з часом у державі утвердилося гасло «Не зможеш допомогти, хоч не заважай». Але на початку такого не було. Скільки би не приходило перевірок, ніхто не сказав, що все добре, хоч і не знаходили суттєвих недоліків. Ніхто не підтримував платників податків, а навпаки карали. Ми починали підприємництво з нуля, та замість допомоги держава створила умови, що заважали руху вперед. Сьогодні такими несприятливими факторами є висока ціна на енергопостачання для підприємців та значне податкове навантаження, – констатує підприємець.

   Високі ціни і залежні дистриб’ютори

   Часто від людей можна почути фразу, що підприємці навмисне завищують ціни, аби якнайбільше заробити. Схвально покивають головою ті, хто ще не куштував самостійного хліба з бізнесу. А бізнесмени кажуть, що вартість товарів у магазинах та на ринку пропорційно залежить від цін на пальне, електрику, мінімальної зарплати. У цьому ланцюжку відіграють значну роль і посередницькі послуги. За них також платять споживачі.

 – Сьогодні більшість продукції нам постачають торгові представники. Звісно, вони витрачають кошти на дорогу, обслуговування авто та заробітну плату. І це впливає на ціну товарів, що нам пропонують, – каже наша співрозмовниця. – На соціально значущі товари ми все одно за давньою практикою кладемо низькі націнки в межах 10-15%.

  Має місце і той факт, що підприємці тепер є основними кредиторами населення. Саме вони допомагають односельчанам у час фінансової скрути прожити від виплати до виплати. І це не просто слова. Тисячі гривень у боргових зошитах є підтвердженням того, що інакше не вдається здійснювати товарообіг. Відповідно, і дистриб’ютори не можуть вчасно отримати винагороду за працю. Отак і живе бізнес.

   – Та хто не ризикує, той не п’є шампанського, – узагальнює Марія Геннадіївна. – Вміємо знаходити спільну мову і з постачальниками, і з клієнтами. Адже кожен магазин має свого покупця. Ми всіх цінуємо і з радістю зустрічаємо.

Хороші партнери – половина успіху

   Марія Геннадіївна з чоловіком Юрієм Дмитровичем самостійно розвивали власну справу. З часом залучили до роботи і дітей Тетяну та Геннадія, які сьогодні теж є підприємцями. Тож тепер підприємницьку діяльність можна назвати їх родинною справою.

   – У нинішній час досить складно знайти відповідального співробітника. Молодих людей не задовольняє графік роботи, а в середньому віці всі хочуть мати високу зарплату – від семи до десяти тисяч. Спілкуюся з молодими жінками і дивуюся, що вони радше будуть сидіти вдома, ніж підуть працювати в магазин. Так, робота відповідальна і справді заслуговує високої платні. Та зарплата залежить від економічних умов, про які ми говорили. Хочу щиро подякувати за сумлінну працю Вікторії Василівні Лучек, яка працює у нас протягом десяти років.

  Економіст за фахом і лідер за характером Марія Добродійчук не зупиняється на досягнутому. Планує оновлення у магазинах і хоче облаштувати гарне місце для відпочинку та розваг дітей. Початківцям радить завжди бути оптимістами, налаштовувати себе на успіх і щастя. Хто працює, той і знайде свою винагороду – у фінансах, гарному спілкуванні, повазі від людей.

Любов МАРШАВКА.

   
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Путильщини