З 2009 року в Україні на законодавчому рівні діє так званий «зелений» тариф на електроенергію, отриману з відновлювальних джерел – сонця, вітру чи води.
Це означає, що власники подібних станцій зможуть не тільки повністю забезпечувати електроенергією свої домогосподарства, а й продавати її надлишок державі. Про реалії впровадження альтернативної енергетики – у розмові з путильчанами, які вже говорять про вигоду цієї системи.
Петро Вашній та Ярослав Попюк вже кілька місяців не сплачують за спожиту електричну енергію, а навпаки – отримують за неї кошти від держави. Перш, ніж змонтувати біля своїх будинків конструкції для сонячних панелей, чоловіки довго вивчали закон «Про внесення зміни до Закону України “Про електроенергетику” щодо коефіцієнтів “зеленого” тарифу для електроенергії, виробленої з використанням альтернативних джерел енергії». Це був певний ризик, адже гроші на устаткування потратили немалі, а як спрацює система відшкодування на практиці – було невідомо.
Однак вже зараз господарі констатують, що на 80 відсотків ця справа вигідна, а через 4-5 років витрати повністю окупляться. Після цього сімейний бюджет поповнюватиметься фактично пасивним доходом: дві-три тисячі гривень у зимовий період, і до десяти тисяч гривень – у літній. Адже залежить виготовлення електроенергії від потужності сонячного освітлення.
Першим, хто встановив сонячні батареї в Путилі, був Андрій Юзик, розповідає Ярослав. Спершу люди дивувалися що воно таке, а згодом зрозуміли: користь чимала. По-перше, держава дає можливість повернути свої кошти, по-друге, заробити на продажі залишкової енергії, а по-третє, система не має негативного впливу на довкілля.
От що потребує немалих зусиль – це підготовка відповідного пакету документів, каже Петро Вашній. Самого механізму на початку не знали ні власники домогосподарств, ні спеціалісти РЕМу. На обласному рівні дзвінки переадресовували з одного відділу в інший, а в селищній раді тільки знизували плечима.
У першу чергу потрібно було пред’явити документи на будинок та підтвердити право власності на землю, де розташовуватимуться агрегати. А ще – багато різних довідок та власний проект і схему підключення. Звичайно, можна замовити послуги певної фірми, але це обійдеться у шалену суму. Якщо добре все обміркувати, то ці гроші можна зекономити, каже путильчанин Петро.
Кіловат електроенергії коштує державі 0,18 євроцентів
Обмінюючись із колегами-початківцями досвідом запровадження альтернативної енергетики на селі, і Петро, і Ярослав споруджували конструкції для сонячних панелей самостійно. За допомогою Інтернет-ресурсу вивчали, якої пори року і під яким кутом енергія сонця спрямовується на установку найефективніше. Біля оселі Петра Вашнія конструкція закріплена в одному похилому положенні, бо влітку тут сонце гріє від ранку до самого вечора. А кут нахилу сонячних батарей біля хати Ярослава Попюка можна змінювати, залежно від руху сонця. В обидвох випадках, не звертаючись за послугами до фірми, чоловіки знову ж таки зекономили в межах однієї-п’яти тисяч доларів.
Згідно закону про «зелений» тариф, для одного домогосподарства можна встановлювати сонячні панелі, що виробляють не більше 30 кіловат електроенергії. Для такого об’єму треба буде провести вже потужнішу, трифазну лінію (однофазна лінія справляється з потужністю до п’яти кіловат), що забирає багато часу і потребує немалих коштів. Адже монтаж цих робіт оплачує власник домогосподарства. Також він за власні кошти має купити лічильник, що працює за чотирма показниками (день, ніч, розхід електроенергії на господарство та її залишок) та інвертор для сонячних панелей – спеціальний прилад, що дозволяє перетворювати постійний струм у перемінний за допомогою отриманої енергії. А ще це устаткування оснащене кількома розподілювачами та відповідає за безпеку панелей під час грози і стрибків напруги у мережі. Інвертор автоматично фіксує показники виробленої за годину (день, місяць, рік) електроенергії та обчислює її вартість.
До слова, від загальної мережі енергопостачання будинок не відключають. Через неї залишкова електроенергія надходить до держави. Та й звичайним світлом можна скористатися, якщо не вистачає сонця. Але показники лічильника такого домогосподарства спеціалісти обленерго бачать у режимі онлайн, тому схитрувати не вийде.
Нині за один кіловат сонячної енергії держава сплачує власникові 0,18 євроцентів або 5,9146 грн. Але щомісяця з цієї суми відраховують 20 відсотків ПДВ та півтора відсотка військового збору. Кошти надходять на картковий рахунок власника сонячної установки.
У пріоритеті – сертифікована продукція
Купити сонячні панелі в Україні – давно не проблема, аби тільки гроші. Бо ж завозять установки з-за кордону. Поки вони дійдуть, приміром із Китаю, де вартують 65 доларів за штуку, то тут вже треба заплатити 120 доларів. Адже всю продукцію на кордоні потрібно розмитнювати. Якщо купувати по кредитній системі через банк, то взагалі виходить 140 доларів, аналізують мої співрозмовники.
Оскільки з кожним днем попит на сонячні станції зростає, їх вартість зменшується. В Інтернеті зараз можна знайти таку батарею за 90 доларів. Не можна сказати, що чоловіки щось втратили. Бо, згідно закону, хто встановив сонячні станції до 2020 року, тариф оплати за надлишкову електроенергію буде незмінним цілих десять років. А після закінчення цього терміну сонячна електроенергія коштуватиме державі дешевше, і заробити на її продажу людям не вдасться.
Власники сонячних станцій радять купувати батареї виключно у тих фірм, які мають відповідні сертифікати. Інакше не буде можливості заключити угоду з обленерго про збут залишкової енергії.
Альтернативні джерела енергії використовує весь світ. А до України, і району в тому числі, новітні технології йдуть повільним, але впевненим темпом. На жаль, нині немає впевненості в тому, що тарифи на світло можуть знову не зрости. Тому люди, які живуть не тільки сьогоденням, а думають про майбутнє, вважають за доцільне не накопичувати гроші на рахунку, а вкладати їх у перспективну прибуткову справу.
Марина ЮРЧЕНКО.
До теми
За інформацією начальника Путильського РЕМу Руслана Вікторовича Семенка, в Путильському районі сонячні електростанції встановили в чотирьох домогосподарствах (1 – в Селятині і 3 – в Путилі). У Сокирянському районі, до прикладу, підписано вже близько 30-ти договорів на використання альтернативних джерел електроенергії. Очевидно, ця цифра залежить не лише від фінансової спроможності господарів, а й рельєфу. Адже на рівнині світловий день більший, а, отже, й прибуток від продажу сонячної енергії кращий.
Повідомляє: Rayon.cv.ua