Японські вчені встановили, що фізичний голод тісно пов’язаний з тим же нейробиологическим процесом, який відповідає за цікавість.
У першому експерименті добровольцям показували або фокуси, які фотографії їжі, а потім демонстрували лотерейний барабан. Якщо учасник вигравав приз, йому давали вибір: поїсти або дізнатися секрет фокусу, а якщо людина програвав, то отримував м’який, але неприємний імпульс струму.
Наприкінці учасники оцінювали, що було сильніше: цікавість чи почуття голоду, а також вибирали, грати або ще раз у лотерею чи ні.
Потім дослідники провели другий експеримент — на цей раз цікавість провоцировалось інтригуючими питаннями, наприклад: «Єдина їжа, яка ніколи не псується?». Граючи в лотерею, добровольці збільшували свої шанси дізнатися правильну відповідь. Другим варіантом знову була їжа.
Весь цей час вчені сканували мозок учасників і з’ясували, що під час ухвалення рішення і в разі цікавості, і в разі голоду, у людей спостерігалася велика активність у ключовій області мозку, відомої як стріатум. Ця область тісно пов’язана з мотивацією і винагородою.
Крім того, коли людина приймала рішення зіграти в лотерею ще раз, спостерігався великий розрив між стриатумом і сенсомоторної корою. Вчені припускають, що це пов’язано зі зниженням ризику фізичного впливу.
Вчені мають намір продовжити свої дослідження та провести ряд інших експериментів, щоб довести однакову природу цікавості і голоду.
Наука і технології