Оповиті романтикою юності, студентські роки вважають чи не найкращими в житті. Здається, все ще буде! Буде улюблена робота. Кохання. Щастя. Родина. Дружба на все життя… Чи справдились сподівання? Чим запам‘ятались студентські роки? Відповісти на ці запитання ми попросили своїх читачів, а заодно – поділитись студентськими фото. Ось, що з цього вийшло.
Аделіна РУСНАК:
– Дуже яскраві роки! Цікава життєва сторінка. Новий досвід, нові знання. А ще – дружба на все життя. З двома моїми одногрупниками ми дружимо досі, вітаємо один одного зі святами, зустрічаємось і не можемо наговоритись. Ми всі троє працюємо в системі освіти, але в різних напрямах, у нас багато спільного і разом з тим – нового. Ми дружимо сім’ями і це – теж надбання мого студентського минулого.
Євгенія ДМИТРІЄВА:
– Я вступала до вишу у той час, коли в Одесі була холера, і це справді було дуже лячно… Була зовсім одна, сільська дівчинка у великому місті. Приїхала на перший екзамен і місто закрили, ніякого зв’язку з рідними, виїхати неможливо, страшно було, але, на щастя, вступила до педагогічного, як мріяла… Потім все було чудово. Запам’яталося , звісно, море і пляжі, кінофільм «Свадьба в Малиновке», студентські фестивалі художньої самодіяльності. А ще запам’яталась поїздка з групою до школи видатного педагога Василя Сухомлинського.
Ірина ТОМУЛЕЦЬ:
– Мої студентські роки навряд чи були найвеселішими. Ін’яз Чернівецького університету завжди був факультетом стильних, інтелектуальних, амбітних… дівчат. На нашому курсі, серед 70 студентів, було всього четверо хлопців, тому потрібно було докласти чимало зусиль, щоб відволіктись від навчання. І змагалися ми не у кого більше шанувальників, а у кого детальніший конспект зі світової літератури. Але була і беззаперечна перевага – ми навчалися в центральному корпусі. Зараз, коли мені з різних країн світу надсилають фото нашого університету і запитують, що це за надзвичайне місце в Україні, я з гордістю відповідаю, що це – університет, куди я протягом п’яти років щодня ходила на пари. А якщо серйозно, саме в студентські роки я знайшла найближчих друзів, з якими й досі, не зважаючи на час і відстань, ділюсь усіма радощами, труднощами і найбільшими таємницями.
Олександр ІСТРАТІЙ:
– Студентські роки?… Ні, семінарські роки, бо це щось інше. Якщо студентство – це синтез науки і розваг, то семінарське житя – синтез науки, послуху, якогось духовного росту і намагання використати переваги юності, молодості. Чим запам’ятались? Першою письмовою роботою з української мови, яку я написав російською, бо її я хоча б на трієчку знав (школу закінчив румуномовну, українську мову не вчив), першою парою співів, де викладач попросив заспівати гаму і сказав «дякую, сідайте» після того, як я спитав, що то таке. Першим духівником, моїм аввою, старцем став інок, котрий був на три роки старший за мене. Першим коханням/розчаруванням. Першими здобутками, перемогами… Чи найщасливіші семінарські роки? Так, безумовно, поки не зустрів своє справжне кохання, кохання всього життя, поки не одружився і не оцінив щастя у Таїнстві Шлюбу, поки не рукоположили у сан священика, поки не народилась донька, поки не “народився” сам після важкої хвороби, поки через роки не з’явився синочок… Я про те, що Життя дає нам безліч щасливих моментів кожного дня, тільки варто нам не відволікатись від них, і ми ніколи не зможемо дати відповідь на запитання, які найщасливіші роки. Можу з впевненністю сказати, що найщасливіша мить мого життя – це і є моє життя.
Олена БИЧКОВСЬКА:
– Я б не стала казати, що то були найщасливіші роки. То гарні роки, дуже насичені. Але і зараз теж роки щасливі: діти, внуки, інші можливості. А що найбільше запам’яталось? Київ, Печерськ, дружний колектив в гуртожитку. Щаслива, що то було в моєму житті.
Вікторія ЧЕБАН:
– Непогані роки, проте не готова назвати їх найщасливішими. Відносини в групі, в якій я навчалась, дружня атмосфера та взаємодопомога – ось головне, що запам’яталось з часів студентства.
Еріка ТОДЕРИШИНА:
– Навчання в університеті для мене стало дуже важливим відрізком мого життя, я отримала багато корисних знань, які мені, безсумнівно, стали в нагоді. Цей період є найбільш значним і дорогим в плані пізнання себе, сприйняття всього нового і незвіданого, саме тоді, здається, відкриваються безмежні можливості для вибору свого шляху в житті. Завжди згадую ту пору з теплотою в душі, посмішкою на вустах і вдячністю в серці. Будучи студенткою Буковинського державного фінансово-економічного університету, вдавалось поєднувати навчання і творчість, знайомитися з новими людьми, їх світоглядом і набути міцну дружбу на довгі роки, справлятись як з своїми невдачами, так і радіти маленьким перемогам. Я щаслива, що зуміла прожити роки свого студентського життя насичено і повно.
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Новоселецьчини