Життя нашого хлопчика, якому зараз 3 рочки, вмістило в себе чимало страждань і недуг, що почалися від народження. В його карих оченятах- не дитячий біль і туга.
Я його носила під своїм серцем 39 тижнів. Вагітність проходила добре, протягом вагітності не хворіла. Народився хлопчик мій з нормальною вагою і зростом, але самі пологи були надважкими. Без жалісно клали уколи для розкриття матки, тиснули живіт, кричали….
На той час, я не розуміла, що зі мною роблять до того часу, коли моє немовля вийшло на світ і не заплакав. Його не дали мені на груди і я зрозуміла що БІДА!!!!
Лікарі пояснили, що в пологах трьох разове обвиття пуповиною навколо шиї. Але вони сказали, що нічого страшного ” жити буде”, бо вони його зацілували і надали першу допомогу. Коли я його побачила, то була в шоці, він був синющий. І був на штучній вентиляції легенів і борідкою хитав- це спровокувало судоми перші години.
Ми наполягали на тому, щоб перевезти наше маля до обласної лікарні, де перебував на штучній вентиляції легень аж 11 днів. В реанімації,я дізналася, що була не правильно надана перша медична допомога і дитині занесли інфекцію. На 3 день ми похрестили хлопчика, тому що шансів лікарі не давали і терміново треба хрестити.Дякувати Богу нам стало краще.Потім ще 26 днів у відділенні патології немовлят.
Виписували нас ослабленим, змарнілим, смоктального рефлексу не було і ми догодовувала дома шприцом.
Наш діагноз при виписці: Важка асфіксія пологах з розвитком поліорганної невідповідності з боку дихальної (ШВЛ),( ЦНС), судомний синдром в серцево- судинної системи, шлунково-кишкового тракту. Крововилив в наднирники. Оцінка Ангар 6-7 балів. Вентилятор- асоційоване пневмонія.
Після виписки, що місяця були візити до невропатолога, який переконував, що сидіти, повзати і тримати голову буде пізніше, бо він після реанімації. І тільки звернулись до іншого лікаря і підтвердилось найгірше ” загроза ДЦП”. І тоді, ми почали стукати всі двері і просити допомоги у лікарів.
Але різні були висновки: казали, що це тільки загроза ДЦП, інші що нічого не бачить, все гаразд, забороняли масаж категорично, таблетки забороняли, пропонували щоб планували ми 3 дитину, витрачали на море відпочивати, не витрачати даремно коштів.
Але ми знайшли лікарів, які дійсно взялися за нас. Перший курс реабілітації ми пройшли в 9 місяців.
В рік пролунав діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез в стадії неможливого пересування в фазі лежання без контролю голови,
V рівень рухового дефіциту за шкалою GMFCS.MACS-ZV рівень. Атворс 2 бали. Затримка психічного та мовленнєвого розвитку (G80.0). Псевдобульбарний синдром.
Нам зараз 3 рочки. Позаду в нас 23 виписки з різних центрів України, а також 2 закордону в Китаї. Позитивна динаміка в нас є постійно, так як ми кожного місяця лікуємось а також займаємося дома кожного дня.
Також пройшли 3 курси дельфінотерапію, 5 курси іпотерапію, плавання 8 курсів.
Гарні результати ми досягли в Китаї: почали перевертатись самостійно, вчимося повзати, вперше там сказав “я тебе люблю”, ” дай мені води”, “дякую”. А також якщо щось хоче то каже перший склад у слові.
Допоможіть Назарчику зблизитися до його мрії почати ходити!!!!!!!
Нас чекають в лікарні з 1 жовтня по 1 лютого. Сума яку виставила за лікування 16 488 тис. доларів.
Потрібно 428 688 тис. грн.
Зібрано.55 863 тис. грн.
Залишилось. 372 825тис. грн.
ПриватБанк – 5168 7426 0543 4830 (Думанська Галина Анатолівна) – мати Назара
Контакти – 097 043 28 90 (Думанський Андрій Петрович) – батько Назарчика