Швейцарські експерти пропонують, щоб перша пілотована місія все ж потім повернулася на Землю.

 

Ідея побудувати базу для колонізації Марса і стати міжпланетним видом була темою для обговорень на протязі десятиліть. Втім, до активних дій справа так і не дійшла. Однак, тепер з’явився хоча б план колонізації.

Вчені з Федеральної політехнічної школи Лозанни у Швейцарії описали покрокову інструкцію, як створити на сусідній планеті надійну дослідну станцію.

Як пише журнал Discover, детальний план описує, як долетіти до Марса, встановити там табір і створити середовище, яка була б придатною для життя людей в довгостроковій перспективі. Взявши на озброєння таку інструкцію, вчені зможуть, нарешті, почати планувати довгоочікувану колонізацію Червоної планети. Звичайно, на втілення задуму знадобиться багато років. Проте, формулювання стратегії – це вже щось.

Першим етапом в побудові колонії на Марсі, звичайно, було б виявлення місця на планеті, найбільш придатного для виживання. Вчені звертають увагу на полюси планети, де зосереджені великі запаси льоду, які накопичувалися багато тисяч років. Цей лід містить значну кількість замерзлої води, яку потенційно можна добути і підготувати для вживання людьми.

На полюсах також є багато інших корисних ресурсів, таких як вуглекислий газ, залізо, алюміній, кремній, сірка. Їх можна використовувати для виробництва, наприклад, скла, цегли, пластику та інших необхідних у будівництві матеріалів. Зрештою, приклавши зусилля, можна буде навіть використовувати водень і метан на планеті для виробництва палива. Втім, всі ці ресурси, як і придатне для життя середовище, не будуть доступні для перших колоністів відразу. Тому спочатку швейцарські вчені пропонують відправити на Марс групу роботів, які б почати будівництво до прибуття людей.

Другий етап – побудова марсіанської бази. Вона повинна складатися з трьох частин: центрального ядра, трьох капсул і масивного купола, який би все це накривав. Центральне ядро бази має бути 12,5 метрів заввишки і 5 метрів у діаметрі. Воно повинно служити в якості невеликих, але достатніх житлових приміщень для астронавтів. Три капсули навколо ядра будуть грати роль повітряних пробок – переходів, що з’єднують ядро з поверхнею Марса і мінімізують перепад атмосферного тиску між ними. А величезний купол з поліетиленового волокна повинен бути покритий 5 метрами льоду, які будуть закривати всю площу бази. Це потрібно для того, щоб захистити колонію від космічної радіації, а також відрегулювати повітряний тиск.

Як тільки роботи закінчать будувати базу, на Марс вирушить екіпаж із шести осіб. Найкраще запустити цю місію під час марсіанського полярного літа, коли сонячне світло буде зберігатися протягом 288 днів. Звичайно, астронавти будуть потрібні запаси їжі і елементів живлення, щоб пережити таке тривале літо. А також знадобляться реактори, які б змогли виробляти енергію з марсіанських елементів, таких як торій. Проживши на марсіанській базі 9 місяців, команда повинна повернутися на Землю, що стало першою в історії пілотованої місії на Марс.

Але на цьому все не закінчується. Друга місія ставила би метою вивести на орбіту системи кранів, розроблені для того, щоб залишатися на орбіті планети і транспортувати матеріали з космічних кораблів на дослідну базу на марсіанській поверхні. Кожен кран багаторазового використання буде здатним розвантажувати обладнання для шести різних місій одночасно, що прискорить процес колонізації.

Видання зазначає, що план швейцарських учених для Марса на папері на перший погляд здається ідеальним. Але в ньому все ж є прорахунки. Наприклад, щоб побудувати описану марсіанську базу, потрібно 110 тонн обладнання. І сьогодні не існує ракет, здатних нести такий великий вантаж. Також план не враховує можливість виникнення непередбачених ситуацій, які могли б зупинити або загальмувати колонізацію. Втім, формулювання чіткого плану дій – це рух у правильному напрямку.

   
Наука і технології

Залишити відповідь