Провал Apple по імені iPod

Спробуємо забути про подальшу долю цього невдалого вироби, і подивимося на нього очима обивателя першого року нового тисячоліття. Комп’ютерна компанія, положення якої безнадійно (про це говорять всі), раптом, оголошує якийсь плеєр, яким не зможе користуватися ніхто.

Тільки власники її власних комп’ютерів. І скільки їх, цих власників?

Порахувати їх було неможливо, оцінки їх числа сильно відрізнялися в різних джерел, найприємніші для Apple числа були біля самої Apple, але навіть вони не вселяли оптимізму: лише кожен двадцятий комп’ютерний користувач в світі використовує Mac.

Тому заявлені Apple претензії на провідну роль в революції портативних аудіо-плеєрів стали приводом для жартів. Її не номінували на «дурість року» тільки з-за того, що порахували занадто незначною для цього. На побічний ефект цього сплеску емоцій ніхто не звернув увагу, а дарма: iPod згадувався в засобах масової інформації частіше, ніж лідери продажів передноворічних місяців 2001 року.

Виробники плеєрів, природно, уважно переглянувши кілька разів відео презентації iPod, нічого загрозливого їх інтересам не виявили, і повернулися до своїх звичних турбот. Святковий квартал, найвищі продажі в році – робота без вихідних і мало не добу безперервно, ці два-три тижні годують весь рік.

Якщо б люди знали ще про одну дурниці, досконалої Apple не інакше ніж у передсмертному маренні, гірше б про неї думати не стали. Рекламний бюджет, який був до цього сконцентрований на iMac, G4 і домашньому відео, перенаправили на це зайве пристрій.

Космічна одіссея 2001 року

У iMac G4 (який у жовтні 2001 ще тільки розроблявся, під непроникною завісою секретності) було кумедне прізвисько: iLamp. Я не знаю, хто це зробив, але дуже хотів би дізнатися – розумний перекладач переклав це прізвисько як «лампа Стіва Джобса», а інакше ніхто у нас і не зрозумів би сенс цього прізвиська.

Мені соромно, але я скористаюся тією ж методикою, що і розшифрую «iPod» з її допомогою: виходить «рятувальна капсула Стіва Джобса». Тому що «i» – це Джобс, а «pod» – це, крім усього іншого, ще й вона. Рятувальні капсули, все ще, швидше атрибут космічної фантастики, ніж реальному житті – в точності як лідерство Apple в новій для неї галузі в 2001 році.

Побутова електроніка переживала період фантастичного злету, буквально революцію, і Стів, великий любитель музики, спробував знайти плеєр за смаком, і… Нічого путнього не знайшов. Озирніться навколо: чи немає в достатку всіляких розумних «штучок» зяючої діри? Стіву було простіше: в кінці грудня 2000 він поділився розчаруванням у близькому колі соратників, і «придумав iPod». На жаль, про те як це було, які ідеї обговорювалися і які з них так і залишилися в нарадчій кімнаті, ніхто ніколи не розповів.

Проект «Walkman 21-го століття» очолив Джон Рубінстейн, старший віце-президент Apple по всілякому «залозу». Кремнієва долина (долина Санта Клара, батьківщина Білого Ікла з твору Джека Лондона) – велике село, де всі знають усіх більш-менш значних персонажів, тому Джон звернувся Тоні Фаделлу, працював над створенням унікального аудіо-плеєра, і звів його з Джобсом.

Тоні Фаделл, як і Стів Джобс, американець арабського походження – що не мало ніякого значення, але цікаво. По моєму, не було жодного випадку щоб Стів не зміг умовити потрібного йому спеціаліста. Тоні очолив проект, і в січні 2001 року робота почалася.

У проекті було ще два ключових учасника, Джонатан Айв і Майкл Дьюї.

Всі запозичення були ретельно оформлені юридично, оскільки проект був приречений хоч і не на негайний, але на значний успіх. Apple викупила у Toshiba права на зверхмініатюрний жорсткий диск ATA-6 ємністю 5 Гігабайт, і уклала з цією компанією угоду про розробку їй таких же, але з більшою ємністю (10, 15, 20 і більше Мегабайт), придбала у німецької компанії Braun офіційний дозвіл на використання дизайну одного з її виробів 1958 року (транзисторний радіоприймач), зовнішній вигляд якого був розроблений «Айвом 50-х і 60-х», Дітером Рамсом.

І «рульове колесо» iPod було запозичене у Bang & Olufsen, де воно використовувалося в мобільному телефоні BeoCom 6000. Природно, легально, з дотриманням визначених формальностей.

Решта — майже рік без вихідних і з перервами лише на сон, команда інженерів зробила сама.

Технічні і комерційні рішення

Деякі ЗМІ називали перший iPod незграбним і масивним (за розміром він був завбільшки з колоду карт, і важив 186 грам), незрозумілим і незручним – швидше за все, у цих ЗМІ просто не виявилося під рукою повне mac ‘ а. Ті, у кого знайшовся Mac підтримує FireWire, оцінили його високо, але передбачили йому безславний кінець. Без повне mac ‘ а перший iPod перетворювався в симпатичний брусок з нержавіючої сталі і пластика, це був продукт “тільки для Macintosh”. Дивне рішення для епохи повного домінування Windows і Microsoft? Вирішили не підгодовувати чужих демонів?

Але навіть користувачі мас’ов користуватися iPod могли далеко не всі: підтримка FireWire була добре якщо у кожного третього повне mac ‘ а, цю технологію, розроблену Apple в кінці 80-х почали використовувати в комп’ютерній техніці навіть самої Apple всього за два роки до цього.

А причин, що змусили Apple використовувати FireWire, було кілька. По-перше, швидкість передачі даних до 400 кілобіт в секунду, майже в сорок разів більша ніж у USB 1.1, що в термінах «пісень та альбомів» перетворювалося на 30 секунд на копіювання альбому з CD, а USB треба було б на це приблизно 5 хвилин. По-друге, потрібно було розширювати ринок для FireWire, і змусити як можна більше число людей дізнатися про її існування.

Літій-полімерна батарея, що перезаряджається, обіцяла до 10 годин в автономному режимі, при повній зарядці, а зарядка її на 80% займала всього годину. На пристрої був тільки один роз’єм, FireWire – а в коробці з iPod поставлявся адаптер, за допомогою якого iPod можна було підключати до електричної мережі.

Коли пристрій підключено до комп’ютера, паралельно з перекачуванням даних заряджають, FireWire, як ви вже здогадалися, вмів передавати й електроенергію.

Забавно, в одному з ворожих оглядів першого iPod, його автор скаржився на повну відсутність у нього портів: тільки FireWire! Порт FireWire не порахували за порт,

Дуже скоро у користувачів з планети Windows з’явилася можливість спробувати iPod, але повноцінна підтримка інших світів з’явилася у нього тільки в 2004 році.

Продажу

Комерційний успіх продукту визначається його «продажністю», тобто тим, наскільки він добре продається. iPod передбачали повне і абсолютне фіаско, але замість цього найперша його модель «мляво продавалася».

Коштував перший iPod 399 доларів 2001 року, в 2001 він продавався протягом майже двох місяців, з 10 листопада по 31 грудня, за цей час було куплено 150 тисяч штук. Непогано для провалу…

   
Наука і технології