У гармонії з мешканцями лісу

    – Ми дуже цінуємо розуміння Петра Прокоповича щодо важливості функціонування такого особливого структурного підрозділу Селятинського лісництва, – каже лісничий Іван Юрнюк. – Ця ідея належить ще моєму попередникові, знаному лісівнику Шкеулу Івану Федоровичу. Тоді у звіринці були кілька оленів та диких кабанів. Зараз тут мешкають сім оленів, три ведмеді, три косулі, три кабани, 6 зайців, два борсуки, вовчиця, лисиця, чотири павліни, куниця. Поруч з вольєрами – два ставки, в яких є короп, сом, толстолоб.

    За сімнадцять років керівної роботи Івана Юрнюка звіринець став еколого-просвітницьким центром, який користується популярністю. Тут не лише суттєво зростає кількість та різновиди диких звірів, а й покращують умови для їхнього перебування. Утримання центру – справа не з дешевих, до півмільйона гривень у рік. Але це не можна ототожнювати з витратами. Особливо, коли милуєшся по-домашньому доглянутими тваринами.

   Лісівники дружно заготовляють по 6-7 стогів сіна, отаву. Постійно закуповують сухі корми, вітаміни, морожену рибу, яйця, олію, моркву, яблука та інше. Раціон тварин збалансований і різноманітний, розповідає звірівник Марія Кисельова. Саме вона забезпечує триразове харчування тварин. За читири роки роботи в центрі вивчила звички кожної тварини. На момент наших відвідин в обідню пору Марія Миколаївна якраз займалася господаркою. Звірі впізнають її здалеку і зразу реагують на знайомий голос, відчувають щиру турботу і відповідають послушністю.

   Багатьох тварин ще малими вигодовувала з пляшечки. Ласкаве спілкування з ними навіювало цікаві імена, на які тварини поступово відгукувалися. Так у самки борсука з’явилося ім’я Серафима, в оленяти – Кармеліта, у куниці – Тьомочка. Зараз Марія Миколаївна виходжує маленьку косульку, яку знайшли в лісі й принесли у лісництво.

   У поведінці звірів, які роками живуть у вольєрах, все одно непередбачувано проявляються природні інстинкти. Марія Миколаївна доповнює: – Звірі по-різному реагують на відвідувачів. Якось ведмедиця окропила гостей водою з корита, яку спритно зачерпнула лапою. Ніхто й не встиг відійти на більшу дистанцію. Наприклад, куниця після відвідин стає агресивнішою. Її потім довго потрібно припрошувати до їжі.

   Цікавлюся, як поводяться ведмеді взимку, коли інші впадають у сплячку. – В такі періоди вони дуже пасивні і мало їдять. А зараз якраз потребують багато різноманітної їжі, адже роблять жировий запас на зиму.

    Що ж, популяризуймо край разом. Лише вміле господарювання, знання справи, активна громадянська позиція та прагнення працювати на відмінно формують позитивну динаміку розвитку. Лісівники Путильського лісгоспу свідомі цього і готові надалі працювати на користь рідного краю.

Людмила БАСЮК. 

   
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Путильщини