Пам’ять про Ревуцького Михайла житиме у віках
У переддень одного з найвеличніших православних свят – престольного празника в храмі Святих Апостолів Петра і Павла на 93-му році життя догоріла свічка справжнього гуцула, добропорядного сім’янина, знаного журналіста і краєзнавця Гуцульщини, публіциста, фольклориста, члена Національної спілки журналістів України, відомого письменника та радіоведучого, уродженця і Почесного громадянина села Плоска – РЕВУЦЬКОГО Михайла Олександровича. Пішла з життя людина, внесок якої у розвиток культури та мистецтва Путильщини важко переоцінити.
Ревуцький Михайло народився 13 грудня 1925 року в селі Плоска, що відносилося тоді до Румунії. Закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету, відділення журналістики Вищої партійної школи в Києві. Був обраний секретарем Путильського райкому ЛКСМУ. З 1956 року працював у засобах масової інформації: редактор Путильської «Зоря Карпат» та Глибоцької районних газет, старший редактор обласного радіо, заступник головного редактора, головний редактор Чернівецького телебачення. Керівник прес-служби обласного центру здоров’я в Чернівцях.
За життя Михайло Ревуцький видав низку книг і публікацій. Про перші книги «Путила: путівник» (1979, 1985) побутує особлива згадка, яку друг Михайла Олександровича Коцюба Андрій Васильович згадував з неабиякою гордістю: на черговому з’їзді керівників КПРС у Києві за презентацію цієї книги присутні аплодували стоячи. Бо на той час аналогів такого путівника не було не лише в Україні, а й у всьому Радянському Союзі, адже розповідь про Путилу велася трьома мовами.
Згодом побачили світ книги «Річенька дитинства» (1995), «Гуцульські співаночки»(1996) у співавторстві з М. Поляком, «З семи плаїв: легенди та перекази Буковини» (1997), «Край шовкової косиці: Присвячується 500-річчю першої писемної згадки про Путилу» (2002), «І радість, і печаль…: поезії» (2002), «Ой, заграв би на флоярі» (2003), «Вінчую вас, друзі!» (2005),« І зацвіла калина навесні: поезії, колядки, літературні молитви, легенди, перекази» (2008), «Храм мого дитинства»: (До сторічного ювілею (1911-2011) церкви апостолів Петра і Павла в селі Плоска Путильського району) (2010), «Троянда для дружини (В серці – навіки)» (2011), «Там, де гори сині: Штрихи до родоводу» (2013), «Мов росички з неба падають сльози» (2016), «Я сміюсь на повні груди» (2016). Одна із останніх книг, що вийшла друком у січні і присвячувалася покійній дочці Любі, художниці з Чернівців – «Під блакитними небесами» (2018).
Іменем Ревуцького Михайла названа літературна світлиця, яка відчинила двері для родини Ревуцьких і шанувальників його творчості 14 жовтня 2015 року в Плосківському ЗЗСО І-ІІІ ступенів Селятинської ОТГ.
Варто згадати, що за життя Михайло Олександрович отримував заслужені звання та нагороди: член Національної спілки журналістів України (НСЖУ); почесний громадянин села Плоска Путильського району; стипендіат премії Президента України; лауреат премії Фонду пам’яті журналіста Григорія Шабашкевича; грамота Української православної церкви МП від митрополита Володимира Сабадана (2013).
У свої 93 Михайло Олександрович був ще повний сил та енергії, презентуючи чимало рукописів, ніби натякав, що має ще багато планів на життя. Та не судилося, невблаганна смерть забрала від шанувальників Гуцульщини найвідвертішого гумориста, життєлюба, палкого шанувальника звичаїв та обрядів, закоханого у Карпати гуцула, Людини з великої літери, котрий серцем і душею завжди співпереживав за рідну Путильщину, якій присвятив більшу частину своєї літературної діяльності. Був він людиною віруючою, на літературні зустрічі та презентації завжди запрошував священство.
“Це може бути великий роман або кінострічка з багатьох серій від Карпат аж до Дністра, а може й за межами Буковини” – так Ревуцький Михайло визначав орієнтири власного життєвого шляху.
Ми у вічному боргу перед Михайлом Олександровичем, адже саме з-під його пера вийшло чимало публікацій, статей, книг про нашу рідну Путильщину. Такі життєлюби народжуються і живуть для того, щоб інші відчували радість життя. Пам’ять про цю видатну людину житиме в серцях багатьох поколінь Путильщини, однодумців, родини, односельчан, друзів, колег, вчителів та учнів школи.
Дирекція Плосківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, вчителі та учні висловлюють щирі співчуття родині Ревуцьких із Чернівців, Киселиців, Путили, Сергіїв та Плоскої з приводу непоправної втрати рідного дядька. Хай земля йому буде пухом.
Олеся ВОРОБЕЦЬ,
вчитель, засновник літературної
світлиці ім. М. Ревуцького
Плосківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів.
Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Путильщини