Сорок літ… А, може, то лиш мить?

   Цього дня кожен колишній випускник школи подумки пройшов ще раз шлях від останнього дзвоника і до цієї миті, коли забриніли сльози радості й щастя від такої довгоочікуваної зустрічі.

   Ми змогли повернутися у щасливу юність. І знову жартували, як колись. І так молодечо сміялися. І щиро обіймалися та бажали довголіття один одному. Адже хто знає, коли ми ще зможемо отак зустрітися, як цьогоріч – у стінах рідної школи?

   Але найголовніше, що ніхто не розгубив по життєвих перипетіях людяність, доброту, порядність, щирість. Когось доля пестила, когось випробовувала. Але в цей день вона зібрала нас на шкільному подвір’ї, щоб нагадати незабутні миті, які радістю відлунюються в душі кожного колишнього школяра.

Нам так багато і так мало літ,

А в душі молодість, як і колись, вирує.

І ми сказали один одному «Привіт»,

Душею й серцем в  юність повернулись.

Але… не долюбили, не дожили, не прийшли

Тринадцять тих, хто вчився разом з нами.

Тому нехай на небесах святих

Їм буде радісно земними молитвами.

   Кожен із присутніх випускників щиро дякував організатору – колишній старості 10-В класу Розалії Співак, яка за п’ять тисяч кілометрів від рідної домівки скликала всіх на зустріч, а також усім, хто долучився до організації зустрічі. Всі щиро запевнили, що через п’ять років о такій же порі готові до нової зустрічі в рідному класі!

Актив випускників Путильської школи 1978 року. 

   
Новини ПутильщиниПовідомляє: Rayon.cv.ua