Гостини у Бузовицькій сільській бібліотеці

Народ відмовився від книг. Інтернет, телевізор… Та в інтернеті немає всього того, що є у книгах. І ніхто, і ніколи не відмінить потреби в живому спілкуванні!

Пані Ольга бібліотекарем працює вже тридцять років. А це означає, що сама по собі, вона цікава жива книга! Питання за питанням і ми не помилилися! Ольга Шишковська розповідала про Бузовицю цікавіше ніж написано про неї в академічних довідниках.

Історичні факти перепліталися з людськими долями. З болем! На Другу світову війну з Бузовиці погнали 286 чоловіків, 121 – загинув! Так, нас привчили називати це – “призвали…” Та хто призвав? Чергові загарбники?

Ми говорили про створення у Бузовиці колгоспу ім. Михайла Калініна. Про те, як гарно звучать слова: “7 липня 1947 року був утворений колгосп!” Аж хочеться вигукнути: “УРА!” Та цей рядок означає, що в енної кількості селян в Бузовиці, НАСИЛЬНО відібрали землю, коней і всю іншу худобину! І село плакало! Бідаки раділи, а господарі віддавали нажите власною працею!

Було приємно дізнатися, що Бузовиця почалася з того самого горба про який ми писали в першій статті про походження назви села Бузовиця  – БОГОЗОВИЦЯ. Перші хати стояли на  горі, між нинішньою Бузовицею і Дністрівкою, яка кажуть, мала ім`я –  Божа Зовиця. І село мало би зватися – БОГОЗОВИЦЯ. Та хтось, колись, може й не колись, а в радянські часи, а може й раніше… написав  про бузники… І стала Богозовиця атеїстичною Бузовицею.

Село гарне! Люди господарюють як можуть. Доглянуті городи, садки. У багатьох господарів на обійстях стоїть власна сільськогосподарська техніка. Хочеться, щоб такі села процвітали, та якщо взяти адмінреформу, то все село Бузовиця дивиться в протилежний бік від процвітання. І якщо хтось із жителів Бузовиці скаже, що їх чекає розквіт у Кельменецькій громаді, то це – смішно! Загубиться у ній Бузовиця, яка намагається сьогодні щось робити, жити і розвиватися. Чи не так?..

Повідомляє: Khotyn.info Новини Кельменеччини